20 травня - День вишиванки
Від редакції: Вишиванка - не лише одяг, оберіг, мода... Це - витвір людських рук, найпопулярніший український хенд-мей. Тож сьогодні наша розповідь «від першої особи» - вишивальниці. Вона ж - жителька Миколаївки Ірина Галета, життєві історії якої ми вже не один раз публікували на нашому сайті та на сторінках «Білопільщини».
Талановиті люди - талановиті в усьому. Іринині вишиванки та вишивки, її розповідь - цьому підтвердження.
Уже майже й день добіг до кінця, а я тільки-но згадала, що сьогодні - День вишивальниць. А я ж і сама така! Мене звати Іра, і я люблю вишивати хрестиком. Буває, що «рученьки терпнуть й злипаються віченьки»…
Вишивати я почала не зі шкільної лавки, це - точно. З уроків трудового навчання я найбільше запам’ятала шов «козлик», навіть не саму його техніку, а більше назву. Зараз мені здається, що «козлик» - це коли вишиваєш спокійно і в тебе гарний настрій, і ти така вся добра й лагідна, а от коли ти розлючена і вся «не в собі», то, мабуть, вишиваєш цілого «козла»…
Так от, почала я, значить, вишивати. Спочатку мене захопила вишивка бісером, найперша моя картина була «Лебедине сімейство». Вишила досить швидко, бо очі горіли, як у «самошейчої», і я з величезним захопленням пришивала кожну намистинку. Після кожного вишитого рядочка розкладала вишивку на дивані й любувалася так, ніби я вже закінчила ціле полотнище! Потім ще декілька бісерних картин, потім змішана техніка: бісер і хрестик… І тут я відчула, що хрестики люблю більше, ніж намистинки…
Я зрозуміла, що попала! «Підсіла на голку»… Хто не вишиває, тому не зрозуміти. Ці вишивальниці, як малі діти… Спочатку ти вишиваєш на аби якій канві і не розумієшся на жодних матеріалах, для тебе є тільки тканина, нитки, голка, схема і ножиці. Розмічаєш канву, щоб не збитися у хрестиках; замальовуєш на схемі вишиті позначення; відрізаєш нитку ножицями, які її майже пережовують; думаєш, що усі голки - однакові; відрізняєш нитки лише за кольорами і кожен вишитий хрестик вважаєш подвигом. А потім…
Потім ти хочеш вишивати на канві фірми Zweigart, потім - на «рівномірці», потім пробуєш льон, і більше не хочеться вишивати на канві… Тестуєш, як ведуть себе в роботі нитки різних фірм, і визначаєшся, які з них тобі подобаються, а які - ні, які з них «пушаться», чи перетираються, чи скручуються, чи плутаються. Спробуєш вишивати блискучими нитками, які звуться «металіком», і розумієш, що краще переплатити і купити Kreinik, аніж морочитися, підбирати підходящі матюки і зненавидіти той «металік» назавжди. Вишиваєш готові набори, де все укомплектоване: і канва, і нитки, і схема, і голка. Потім хочеться спробувати авторські схеми. Купуєш, вишиваєш і отримуєш величезний кайф!
А як зручніше вишивати? На руках, п’яльцях, рамах, ку-снапах, вишивальному станку? Якось із п’яльцями у мене відразу не «зрослося», мені незручно, а от станок із рамкою, на яку натягнута канва, – це саме те, що я люблю, і вишивати двома руками - мені так зручно.
Голки. Що там хоч у тій голці може бути! Але ні, одна пливе, як «по маслу», а інша скрипить, як «старий віз». Купа магнітиків. Вони тримають усе: і голки, і ножиці, і нитковтягувач, і схему, і урночку для сміття. Як без них?
Потім купуєш красиві моднячі ножички, ріжуть на один «чик» і коштують як мінімум гривень сто. Потім раптом на базарі зустрічаєш різачки за 10 гривень - і хопа: виявляється, що ними різати швидше і зручніше! І що? Зате в тебе є ножиці «цапельки», чи «павлінчики», чи двічі зігнуті, чи зовсім малесенькі з позолотою і їх можна фотографувати біля вишивки!
Ой, ледве не забула про бокову натяжку для канви. Хто не вишиває, тому не зрозуміти! Коротко кажучи, це - резинка з прищепочкою, як для штор. Таку річ можна зробити й самому, та… купована - акуратніша, та ще й з шармиком за троячку і резинку можна вибрати різним кольором, так хіба це жарти?!
А як же жити без нитковтягувача??? Без нього взагалі це - не вишивка! Такий, як мені хотілося, я на той час ледве знайшла, коштував він недешево, а ще й пересилка обійшлася приблизно так само. І що? Хіба могло щось зрівнятися з тією радістю, яку я отримала у той момент?! Якби ви тільки бачили ту штучку, ви б точно покрутили біля скроні, бо це - малесенька тонесенька залізячка завдовжки 3-4 см. Зараз таких повно китайських, у 20 разів дешевших, та вони, щоб ви хотіли знати, не липнуть до магнітів, а це зовсім не те...
А пластикові органайзери для зберігання ниток! Та це ж - краса! Відкриваєш кришечку, а там… Ммм… Ціла палітра, райдуга, калейдоскоп! І не говоріть, що тим ниткам буде не гірше і в звичайній коробці, вам не зрозуміти!
А ви хоч уявляєте, що відчувають вишивальниці, коли отримують посилку з інтернет-магазину? Дитяча радість, пришелепкуватий блиск очей, бажання швидше відкрити посилку й інше бажання поки що не відкривати і насолодитися «предвкушением» (не підібрала подібного українського слова, все не те). І от відкриваєш… акуратно дістаєш замовлення, обережно розкладаєш його на дивані, аж тут… випадає те, що ти не замовляла: магазин поклав тобі подарунок у вигляді бобінки за дві гривні. Ура! Ще й сюрприз є!
Хтось упізнав себе, хтось зовсім нічого не зрозумів. Так? Хто зрозумів – дякую, хто ні – теж нічого, у кожного своє хобі.
Вітаю любителів мистецтва вишивати! Бажаю здоров’я, терпіння, творчої наснаги, вдалих покупок, рівних хрестиків та «козликів», побільше завершених проєктів, величезного задоволення від процесу і результату, багато вільного часу для улюбленого заняття і щоб наші фінансові, а також інші бажання, збігалися з нашими можливостями!
