Словом "депресія" ми часто розкидаємося, навіть не здогадуючись, що за ним стоїть насправді. Про це знає одна з мешканок нашого міста, яка на умовах анонімності розповіла нам про цей страшний період свого життя. Як вдалося його подолати, розповідаємо з нагоди всесвітнього дня психічного здоров'я.
Репортаж із пекла. Так назвала свій стан одна з перших російськомовних блогерів, яка розповідала про все, що з нею відбувається у стані депресії.
Наша співрозмовниця захотіла зберегти анонімність, оскільки проблема ця все ще сприймається суспільством неоднозначно. Жінка не хотіла, щоб не близькі їй люди жаліли, співчували або ж "смакували" подробиці стану, яке ледве не коштувало життя.
Спусковим гачком хвороби стала ситуація з чоловіком. З Іллею Людмила [імена героїв змінені - прим.ред.] прожила вже досить багато часу. У їхній сім’ї було все: і розставання, і бурхливі примирення, порозуміння й сварки, любов і дружба.
Та от, кілька років тому протягом місяця жінка помітила, що Ілля почав змінюватися: намагався затримуватися на роботі, його не цікавили спільні зустрічі з друзями. Він "запаролив" телефон.
- Але що таке пароль, якщо у серце жінки закралися сумніви.
Якось, після нічного чергування Ілля, повернувшись додому, ліг спати. Людмила ж, розблокувавши телефон, з цікавістю почала переглядати його зміст. Фейсбук, Вайбер, Мессенджер – нічого підозрілого. Проглянувши ж "Галерею", жінка заклякла.
Саме тут вона знайшла фото своєї любові, свого коханця, свого друга, своєї рідної людини у палких обіймах з чужою і такою вульгарною жінкою. Ще на кількох світлинах вони цілувалися, на інших – кохалися.
"Це було бридко. Це був крах. Я відчула, ніби серце моє вибухнуло, а на його місці з’явилася чорна діра, котра засмоктувала пустоту…"
Саме тоді Людмила замислилася про самогубство…
Тієї миті їй здавалося, що це - єдиний вихід, адже зникне одразу все: біль від зради коханого, ненависть та любов до нього, відчай та порожнеча.
Придбавши потрібні пігулки, вона повернулася додому. Відкоркувала пляшку коньяку. Чоловік спав. Зайшла до спальні й увімкнула свою улюблену музику. Він – спав… Зробивши перший ковток хмільного напою, одразу заїла пігулки. Потім знов і знов…
Того вечора Людмилу все ж врятували: раптово прокинувся чоловік, почувши музику, увійшов до спальні і побачив дружину, пігулки, телефон - на ньому світлина. Він усе зрозумів й одразу викликав "швидку". У лікарні зробили всі необхідні процедури. Жінка повернулася.
"Я пам'ятаю мить, коли вперше відкрила очі... Одразу відчула розчарування й огиду. Він був поряд, та я не хотіла бачити ані його, ані когось іншого. Я хотіла залишитися на самоті..."
Пройшовши потрібне лікування, Людмилу направили на консультацію до обласного психоневрологічного диспансеру.
"Я вирішила залишитися там на лікування. Чоловік був проти. Лікар пропонував звернутися до приватного сімейного психолога. Але я вирішила залишитися саме у "дурдомі", адже відчувала – одна я не зможу вирішити проблеми. Ілля втратив довіру і бачити його я не хочу. Мені потрібна ізоляція"
З цієї миті розпочалася боротьба жінки із депресією.
"Розповідати вам про специфіку лікування та пігулок я не буду. Поглиблюватися у внутрішнє життя закладу – теж. Я розкажу, що мене підштовхнуло по-новому подивитися на життя і переосмислити його. Перший день я ридала, але зі мною постійно розмовляли співчутливі чергові медсестри і лікар. Вони усіляко намагалися мене підтримати, заспокоїти і зарадити".
Невдовзі жінка почала спостерігати за жінками, котрі перебували з нею в палаті.
"Нас було близько 20 осіб. У кожної – свій діагноз. Якщо вас цікавить, чи були там такі ж жінки, котрі намагалися покінчити життя самогубством, одразу відповім – ні. Вік – найрізноманітніший, професії - також. Але за історіями їхнього життя можна писати книги: у когось це - детектив, у інших – трилер. Були також нещасні любовні романи. З часом я почала переосмислювати власне життя і той вчинок, котрий зробила. Розумієте, я не маю морального права вам переповідати ті трагедії людей, з якими я спілкувалася, але повірте: все те, що вони пережили: зради дітей, заради житлової площі, батьків – заради грошей, пошук гострих відчуттів у світі наркотиків, сексуальне насильство батьків викликало жах. Моя проблема почала перетворюватися на мильну бульбашку і, невдовзі, луснула!"
Жінка зрозуміла: зрада чоловіка – це, безперечно, проблема, але це той випадок, коли потрібно жити. Жоден чоловік не вартий того єдиного, що маєш.
"Повернувшись додому, я вже почала дивитися на світ іншими очима. Мені дуже допомогли друзі. Я годинами вислуховувала від близьких мені людей слова любові. Мені увесь час розповідали, як я потрібна кожному із них, що у будь-якій ситуації я повинна звертатися до друзів. Вони мене люблять і ніколи не зрадять. Ці люди огорнули мене таким теплом та розумінням, на які я навіть не сподівалася".
Ось так Людмила пережила одну з найдраматичніших подій власного життя.
Як розповіла Людмила, Іллю вона таки покинула, адже все одно навіть через кілька років він все ж залишився для неї вже чужою людиною.
"Сьогодні, я планую докорінно змінити власне життя. Планую подорожувати, займатися тим, що мене цікавить, і все ж знайти ту людину, котра за жодних обставин мене не зрадить".
Якщо ви відчуваєте депресію, Андрій Карачевський, лікар-психіатр, психотерапевт, доцент кафедри загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології НМАПО імені П.Л.Шупик радить наступні кроки:
- Поговоріть з другом
Якщо вам здається, що у вас депресія, поділіться почуттями з людиною, якій довіряєте. Більшість людей почувається краще після розмови з тим, хто хвилюється за них.
- Зверніться за допомогою до фахівця.
Вам не потрібно самостійно опрацьовувати тонни медичної літератури. Спочатку зверніться до свого сімейного лікаря або терапевта. За необхідності, він направить вас до вузькопрофільного фахівця. Пам'ятайте, що вчасна і правильна допомога – це запорука одужання.
“Якщо у вас протягом двох тижнів спостерігається пригнічений настрій, ніщо не приносить задоволення, погіршився апетит, порушився сон, важко стало думати, зосереджуватися, приймати рішення, та якщо ви стали занадто себе звинувачувати чи знецінювати – варто звернутися до фахівця – клінічного чи медичного психолога, психотерапевта чи психіатра. А якщо внаслідок зниженого настрою порушилося ваше звичне функціонування, ви не можете виконувати свою роботу та виникають повторювані думки про смерть - обов’язково зверніться до психіатра”, – говорить лікар-психіатр, психотерапевт Андрій Карачевський.
- Продовжуйте займатися справами, які приносили задоволення до хвороби.
- Уникайте ізоляції.
Підтримуйте контакти з сім’єю та друзями.
- Займайтесь фізичними вправами.
Навіть коротка прогулянка принесе користь.
“Під час депресивного стану ви відчуваєте небажання займатися тим, що раніше подобалося. Це зменшує задоволення та радість від досягнень і в кінцевому результаті ще більше пригнічує. Виникає замкнене коло, в якому людина почуває себе дедалі гірше. Інколи людині важко підвестися з ліжка, вийти з дому, готувати їжу, навіть просто вмиватися. І один з найкращих способів почати долати свою депресію – це підняти рівень своєї активності”, – говорить Андрій Карачевський.
- Дотримуйтесь звичного режиму харчування і сну.
- Прийміть той факт, що у вас, можливо, депресія, і відповідним чином скоректуйте свої очікування.
В такому стані у вас може не бути сил, щоб робити звичний для вас обсяг робіт. Це – нормально при депресії. Сконцентруйтесь на подоланні хвороби, щоб швидше повернутись до нормального життя.
- Відмовтесь від алкоголю, не вживайте психотропні чи наркотичні засоби – вони можуть посилити депресію.
- Якщо у вас з’явились думки про самогубство – негайно зверніться за допомогою.
