Хтось займається тут уже кілька років, а хтось лише випробовує свої сили і вдосконалює знання. Для них спорт став сенсом життя. Тут немає місця для лінивих та слабких духом. Ці люди слідкують за своїм здоров’ям, прагнуть зберегти його і зміцнити. Усі вони сильні, витривалі й підтягнуті, згуртовані фізичним болем і навантаженнями, мають чудову фізичну форму й міцну силу волі – наші хлопці з Ворожби.
Серед них – чимало спортсменів, котрі мають не лише чудові фізичні дані, а й спортивний потенціал. Дехто з них починав свою спортивну кар’єру саме з тренувань у місцевому спортзалі і тепер бере участь у чемпіонатах, займаючи призові місця (призер чемпіонатів України з самбо та фрі-файту Микола Заковоротний, призер чемпіонатів України, Європи та світу з козацького двобою та призер чемпіонату Європи з бойового самбо Владислав Семенюк). Інші сьогодні лише готуються до цього кроку в майбутньому. І готуються саме у рідному спортзалі.
Роман Баня та Анна Ворона - на тренуванні
Звичайно, нині умови для повноцінних занять тут - далекі від ідеалу, приміщення потребує ремонту і чималого фінансування. Та головне – бажання до занять спортом і прагнення до самовдосконалення. А таких якостей відвідувачам спортзалу не позичати.
Свого часу «шефство» над спортзалом узяли місцеві жителі. А якщо точніше, сидячи у дружній компанії, хтось із них подав ідею відкрити у Ворожбі щось на зразок спортивного залу для місцевої молоді. Поговорили з міським головою Андрієм Дружченком, визначилися з місцем. Зупинилися на приміщенні колишнього клубу Шевченка, який уже багато років не працював.
- Серед моїх друзів є чимало тих, хто займається спортом. Саме тому у нас і виникла ідея зі спортзалом, - розповідає один із ініціаторів, приватний підприємець Ігор Піддуда. – Тим більше, у Ворожбі немає таких закладів, де молодь і старші жителі у вільний від навчання і роботи час могли б тренуватися.
Як дізналися з подальшої розмови з підприємцем, на той час будівля клубу була у вкрай занедбаному стані: вікна вибиті, підлога спалена, каналізаційні труби порозкрадали та й освітлення теж не було. Друзі скинулися власними коштами, придбали цеглу, шифер, скло та решітки для вікон, найняли людей, які привели приміщення до ладу, зробили ремонт, провели освітлення. З миру по нитці – і 2014 року перші відвідувачі прийшли до спортзалу на тренування.
- Я займався спортом ще в юності, - розповідає місцевий житель Дмитро Опришко. – Потім, у силу певних причин, покинув своє захоплення. Та в 30 років знову повернувся до тренувань. Відтоді, вже чотири роки – у цьому спортзалі. Тренуюся сам, запрошую друзів, молодь.
Як дізналися від співрозмовника, частіше за інших Дмитрові доводиться займатися організаційними питаннями, коли необхідно зібрати кошти на дрова чи поточний ремонт приміщення, згуртувати молодь для якоїсь спільної справи: нарубати дров для опалення залу, побілити. Адже тут він (як говорять його друзі), свого роду, неофіційний керівник.
- Мені просто не байдужа доля спортзалу і місцева молодь, бо й сам маю двох синів. Хочеться, аби вони та їхні однолітки мали не гірші умови для занять спортом, аніж молодь із того ж районного центру, - продовжує Дмитро. – Моєму старшому синові одинадцять, і він із задоволенням приходить на тренування. Й таких постійних поціновувачів спорту у нас на сьогодні близько 20 осіб, а взимку і більше.
Зі слів Дмитра Опришка дізналися, що досить непогано налагоджена співпраця із місцевою владою, яка завжди, у міру своїх можливостей, не залишає їхні прохання поза увагою. Ось і нещодавно на сесії міської ради депутати виділили кошти на придбання двох найсучасніших спортивних тренажерів.
- Обговорювали з міським головою й питання ремонту приміщення, бо зробити його самотужки, власним коштом і лише на ентузіазмі місцевих жителів, на жаль, нереально. Тож, сподіваюся, все вдасться, - говорить Дмитро. – Вже маємо плани на наступний рік щодо ремонту будівлі, і хочемо взятися за спортивну галузь у нашому місті більш серйозно. Вірю: нам все вдасться. Головне – є підтримка з боку влади, тож треба діяти, а не сидіти і чекати, склавши руки.
- До певного часу єдиним видом спорту, яким я захоплювався, був футбол, - розповідає тренер Білопільської спортивної школи ім.Ю.Білонога Роман Баня, який тренує учнів на базі Ворожбянської школи № 3.
Згодом суто для себе Роман захопився таким видом спорту, як кросфіт. Як пояснив спортсмен, кросфіт об’єднує в собі кілька дисциплін і підходить не тільки для людей із високим рівнем підготовки, а й для всіх, хто хоче бути в хорошій формі. Допомагає опрацювати всі основні групи м’язів, розвинути витривалість, гнучкість, силу, потужність, координацію, швидкість, зміцнює дихальну систему.
Як розповів Роман, спочатку він тренувався в іншому місці, потім друзі запросили до цього спортзалу. Тож уже кілька років тренується тут.
- Відвідувачі залу - єдиний згуртований колектив, практично одна велика родина, яка вирішує всі поточні питання разом, - говорить Роман. – Нарубати дров на зиму, щось відремонтувати – збираємось, робимо на совість. Придбати фарбу чи якісь інші матеріали для ремонту – кожен робить посильний внесок, хто скільки може. Допомагає і місцевий підприємець, депутат міської ради Ігор Піддуда. Ось і влітку власними силами оновили фасад будівлі. Пульверизатор, вапно, робочі руки та бажання разом зробити хорошу справу – ось і всі складові, які знадобилися нам, аби впорядкувати зовнішній вигляд приміщення. Звісно, роботи ще залишається чимало, та не все одразу.
Доводиться місцевим спортсменам вирішувати й питання опалення приміщення. Опалювальної системи тут практично не було, бо після закриття клубу тут похазяйнували не чисті на руку «металісти», тож хлопці самотужки встановили так звану буржуйку. Хоча спочатку вона майже не давала тепла, часто диміла. Тож тренуватися доводилося у справжніх спартанських умовах. Та це їх не зупиняло. Восени, взимку – за будь-якої погоди спортсмени йшли на тренування, незважаючи на жодні перепони.
- Минулого року ми разом зібрали кошти і придбали інший, більш сучасний котел, - розповідає Роман. – Звісно, добре обігріти ним таку велику будівлю – справа не з легких, враховуючи й те, що приміщення потребує заміни вікон та утеплення, але все ж ситуація покращилася. Пробували ми опалювати зал брикетами – звісно, це набагато краще, ніж дрова, але ж і ціна на них суттєво більша. Дуже б хотілося, аби відгукнулися якісь спонсори, яким небайдужа доля нашої молоді, і допомогли нам із ремонтом, якіснішим паливом та спортивним інвентарем.
Відвідують спортзал не лише дорослі та молодь, а й діти – учні місцевих шкіл. І нікого з них старші товариші не залишають поза увагою: старші підказують меншим, допомагають, навчають, так би мовити, беруть над ними шефство.
- Звісно, трапляється молодь, яка «не приживається» у спортзалі, - продовжує свою розповідь Роман Баня. – Та це рідко. Зазвичай, із власного досвіду, таких людей треба просто мотивувати і заохотити залишитися у спорті. І вже після кількох тренувань ситуація в корні змінюється, їм починає подобатися такий ритм життя. Тим більше, якщо в дитини чи підлітка є потенціал, не можна це ігнорувати, треба просто дати поштовх і вчасно підтримати, спрямувати людину у правильне русло. А таких серед наших хлопців чимало, і з кожним роком більшає. У подальшому хотів би повністю опанувати техніку кросфіту і, якщо будуть охочі, набрати собі групу молоді для тренувань.
Анна Ворона під час тренування
- Спорт для мене – більше, ніж хобі, - говорить Роман. – І сьогодні мені дуже важко уявити своє життя без тренувань. Тут, у спортзалі, виснажуєшся фізично, але в той же час – оновлюєшся морально, скидаючи з себе увесь негатив. Головне – наполегливо працювати над собою і прагнути до самовдосконалення.
- На сьогодні приміщення колишнього клубу потребує суттєвих фінансових вкладень, - коментує Ворожбянський міський голова Андрій Дружченко, який і сам багато років займається спортом. – Що в наших силах, намагаємося зробити.
Андрій Дружченко - знаний у місті футболіст
Як зазначив очільник Ворожби, свого часу, за кошти, виділені на виконання депутатських повноважень, депутат обласної ради Сергій Іщенко придбав для спортзалу опалювальний котел, з обласного бюджету, за підтримки голови облради Володимира Токаря та заслуженого тренера України Володимира Гордієнка, міська рада закупила борцівський килим. Днями, на сесії міської ради депутати виділили 70 тисяч гривень на сучасні спортивні тренажери. Оскільки в місті на сьогодні немає жодного офіційного спортивного залу, міська рада має намір побудувати критий футбольний майданчик на базі Ворожбянської школи № 3. Вже виділено 650 тисяч гривень на придбання синтетичної трави та облаштування міні-футбольного поля. Крім того, 250 тисяч виділено на розробку проекту щодо його будівництва.
- Цього року левову частину коштів міська рада виділяла на ремонт, відновлення та проведення вуличного освітлення у Ворожбі, яке плануємо завершити до кінця року. А вже наступного візьмемося за ремонт приміщення колишнього клубу Шевченка: хочемо відновити систему опалення, провести належне освітлення та інші необхідні роботи, аби врешті в нашому місті з’явився повноцінний ігровий спортивний зал і наша молодь мала хороші умови для занять спортом. План роботи є, будуть і кошти, - сказав Андрій Дружченко.
