14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Чорнобильська катастрофа – найбільша в історії світової ядерної енергетики. Трагедія залишила опалимий слід у серцях усіх українців.
Ті, хто з перших хвилин катастрофи стали на боротьбу з невидимим ворогом – справжні герої. Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – приклад самопожертви та повної самовіддачі. Вони без зайвих роздумів кинулися на порятунок рідної землі та своїх земляків. Ця боротьба заслуговує найщиріших слів подяки не тільки українців, а й усієї Європи.
Чому саме цей день? 30 листопада 1986 року завершилося будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд.
Ті, хто причетний до цієї дати, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 року учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. А в 1994 громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення так і не прийняли, але ліквідатори почали відзначати цю дату самостійно. Святкування офіційно дозволили, від різних силових структур виділяли почесну варту, покладали вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але визнання цього дня на державному рівні не було.
Надання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші п’ять тисяч із тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.
34 роки минуло від 26 квітня 1986 року – дня трагедії, наслідки якої не дають і, вочевидь, не даватимуть спокою ще багато років. Але назавжди залишиться в серцях людей невмируща пам'ять про солдатів атомного фронту, який відкрився у раніше мало кому відомому куточку українського Полісся – Чорнобилі.
Висловлюємо велику пошану ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. Низько схиляємо голови перед тими, хто усвідомлено й жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України, інших народів сусідніх і не сусідніх держав. Їхній подвиг є яскравим свідченням того, що лише ми самі, спроможні відвести біду від нашого дому, від кожного мешканця нашої землі і наших нащадків. Низький уклін пам'яті тих, хто не дожив до цього дня. Обов’язок кожного з нас – пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.
Інформація з сайту Київської РДА та Волинської ОДА
