Не минає і дня, щоб у зведеннях Генерального штабу не з’являлась інформація про обстріли ворогом Сумщини, про руйнування, поранення. Читати такі повідомлення сприймають тривожно. А жити в районах бойових дій – це окреме випробовування для тих, хто тут залишається. Як житель цієї території у мене й у всіх, хто мешкає в області, надія лише на наші Збройні Сили України, на захист і безпеку, за яку сьогодні несуть відповідальність наші захисники та місцева влада.
Наскільки сьогодні Сумщина захищена від ворога, чи безпечно жити в області, які головні завдання вирішують військові і як співпрацюють із різними гілками влади на місцях? На ці та інші питання відповідає командувач оперативно-тактичного угруповання "Суми" генерал-майор Олександр Нестеренко.
Шлях до генерал-майора
Олександр Нестеренко народився на Сумщині. З 1996 по 1999 рік проходить службу у військовому інституті ракетних військ та артилерії імені Б.Хмельницького в Сумах.
З 2007 року обіймає посаду начальника штабу 30-ї ОМБ. На її основі сформовано миротворчий підрозділ дев’ятої ротації українського контингенту миротворчої місії в Косово, де Олександр Нестеренко призначений командиром національної складової “УкрПолбату”.
З 2009 року вже у званні полковника командував 30-ю окремою механізованою бригадю. В 2014 році призначений першим заступником командира 8-го Армійського корпусу. З 2017 року - заступником командувача з територіальної оборони ОК «Північ». Влітку 2018 року вперше в Сумській області провів навчання для підрозділів територіальної оборони під гаслом «Захисти свій дім – Захистимо Україну». З липня 2019 року командир ОК «Схід». 5 грудня 2019 року присвоєно звання генерал-майора.
З квітня 2022 року командувач оперативно-тактичного угруповання «Суми».
Олександр Нестеренко на бойових позиціях
Захищати рідний край - особлива відповідальність
- Олександре Володимировичу, Ви сьогодні командуєте частинами, які входять до складу оперативно-тактичного угруповання «Суми». Разом із тим, Ви, на відміну від багатьох військових, часто присутні на публічних заходах, відвідуєте військові формування на території всієї області й за її межами. Чи можна детальніше розказати, які саме завдання виконує Ваш підрозділ?
- Якщо коротко, то вирішує оперативні й тактичні завдання, але не лише на території міста Суми. Історія нашого формування почалась разом зі звільненням області. Ми йшли з Києва і, разом із ЗСУ, визволяли Сумщину та готувались до її подальшої оборони.
Отримавши наказ від командувача Сухопутних військ ЗСУ, очолюваний мною підрозділ, в складі двох батальйонно-тактичних груп, в перші дні квітня розпочав звільнення Сумщини в напрямку Конотопа. А вже 7 квітня, якраз на Благовіщення, ми отримали розпорядження Головнокомандувача ЗСУ про створення оперативно-тактичного угруповання "Суми".
Якщо коротко, то до його складу увійшли підрозділи та військові частини ЗСУ та сектору безпеки, які дислокуються на частинах територій Сумської, Харківської, Полтавської та Черкаської областей.
На звільнених територіях необхідно було формувати підрозділи по обороні міст і сіл, створювати горизонтальні зв’язки між всіма силовими блоками та представниками різних гілок влади.
Під час звільнення області та в перші місяці її мирного життя ми взяли на себе функцію об’єднання всіх ресурсів для оборони території, для створення безпечних умов життя. Це доводиться робити на досить великій території, з різними умовами життя і викликами. Тут же зони бойових дій, які щоденно обстрілюються і, разом із тим, за мірками, того ж прикордонного Білопілля, глибокий тил на Черкащині. Наше завдання - об’єднати всі ресурси та повноваження для оборони рідного краю.
- Чи справджується сьогодні вислів «вдома стіни допомагають», адже Ви народились на Сумщині та саме тут починали службу?
- Маю широку «географію» несення служби. Але повернення саме на Сумщину та ще в такий час – це особлива відповідальність і довіра. Так, я добре знаю і місцевість, і людей. Щоб зрозуміти деякі позиції чи спланувати бойові дії іноді й карти не треба. Втім, захист території, де ти народився і виріс, де і зараз живуть мої батьки – це особлива відповідальність.
Нещодавно зустрів свою колишню вчительку, вона обняла мене і сказала: «Сашо, якщо ти тут і нас захищаєш, то я спокійна за Сумщину і нікуди звідси не поїду».
Під час навчань у Хотинській громаді
- Тож Ваша порада - з Сумщини не варто виїжджати? Як реагувати на постійні інформаційні вкиди щодо «ось-ось буде на Сумщину наступ?»
- Передусім треба чітко усвідомити, що війна у нас – гібридна. І ведеться різними засобами. Інформаційний фронт - один із них. Сіяти паніку, розбрат, недовіру до ЗСУ і влади – один з важливих засобів боротьби проти України в арсеналі ворога. І, як іноді свідчить реакція людей, досить успішний.
Вже не один раз голова Сумської обласної адміністрації Дмитро Живицький під час пресконференцій, прямих ефірів говорив про те, що ситуація в області контрольована, дякуючи ЗСУ та добровільним формуванням територіальних громад.
Я не буду розкривати всіх таємниць, але озвучену інформацію органи влади отримують від військових. Весь силовий блок Сумщини, служби, і прикордонники, і поліція, і служба безпеки та ЗСУ виконують визначені бойові завдання. Ми знаємо про переміщення ворога, скупчення, озброєння, яке тримається вздовж кордону та його наміри.
Повірте, якщо виникне небезпека і необхідність евакуації, то для цього є резерви, чітко визначений порядок дій.
В області такі заходи відпрацьовані ще у лютому-березні, коли діяли «зелені коридори» і на офіційному рівні повідомляли про можливість евакуації з дотриманням всіх гарантій безпеки.
Сумщина сьогодні має найдовшу з усіх областей ділянку кордону з рф і щодня потерпає від ворожих обстрілів. 20 громад віднесені до зони бойових дій. Але не зважаючи на обстріли, в цих містах і селах живуть і працюють люди, відданість яких своєму краю треба цінувати і дякувати за роботу в таких надскладних умовах.
І тут вже завдання місцевої влади навчити людей безпечного поводження під час обстрілів, будувати та облаштовувати укриття, захищати об’єкти соціальної інфраструктури тощо. Більшість громад за підтримки військових із цим справляється.
Але знову ж хочу звернутись до місцевого населення ні в якому випадку не ігнорувати загрози артилеристських чи ракетних обстрілів, повідомлення про повітряні тривоги. Ворог застосовує різні види уражень, тож треба бути особливо пильним, вчити всіх дотримуватись правил власної безпеки – від малих до старих.
Під час навчань у Білопільській громаді
Які добровольчі формування є на Сумщині?
- Ви згадали, що нашу область захищають підрозділи ЗСУ. Які ще військові формування сьогодні залучені в обороні території? Невже не згадаємо «Сумську тероборону», про яку вже і пісні складено, і легенди.
- Місцеві добровольчі формування суттєво впливають на обороноздатність територій. Багато в чому звільнення Сумщини та боротьба з ворогом з лютому-березні стала успішною саме завдяки злагодженим діям териоріальної оборони, добровольчих формувань, ЗСУ й інших підрозділів сектору оборони.
Створенням і підготовкою загонів місцевої територіальної оборони я особисто займався з 2015 року, тоді ще на посаді заступника командувача військово-оперативного командування «Північ» з територіальної оборони.
Три-чотири роки тому не всі розуміли, навіщо ті навчання, кудись везуть чоловіків, щось там з ними проводять, ставлять на облік.
Вперше у 2018 році на Сумщині навчання для підрозділів територіальної оборони відбулися під гаслом: «Захистимо свій дім – Захистимо Україну». Це гасло нині на шевронах у багатьох бійців добровольчих формувань, з якими я познайомився ще тоді. Як показав уже бойовий досвід, саме кількість підготовлених і організованих на місцях підрозділів може вплинути на хід війни.
Повномасштабне вторгнення ворога прискорило процеси утворення таких загонів. Добровольчі формування створені у кожні громаді, утримуються коштом місцевого бюджету і виконують не лише військові завдання.
Зараз ми і захищаємо територію, і утримуємо порядок на ній, відбудовуємо міста і села, контролюємо безпеку.
Нещодавно Миколаївську громаду відвідав Олександр Нестеренко, командуючий ОТУ «Суми».
- Чому важливо підтримувати саме добровольчі місцеві формування? Може треба більше коштів все-таки на ЗСУ?
- Добровольчі формування територіальних громад – це найбільш мобільний вид формувань, який поєднує завдання як військові, так цивільні. У цих підрозділах проходять службу місцеві жителі. Фінансуються загони коштом громади, а зброю та боєприпаси отримують від ЗСУ. Разом із військовими чергують на блок-постах, будують укриття. Звичайно, ми координуємо їх діяльність, навчаємо, тренуємо, ставимо оперативні завдання.
Скажу так, із початку створення цих загонів, коли в перші дні туди приходили бійці з мисливськими гвинтівками, вони виросли до формуваннь, які мають навіть певні види артилерійського озброєння.
Постійні навчання, вдосконалення навичок користування зброєю, заняття з тактичної медицини та мінної безпеки – це далеко не повний перелік завдань добровольчих формувань територіальних громад.
Добровольчі формування територіальних громад Роменщини, отримали сучасне протитанкове озброєння, турнікети та ІПП від командування #ОТУ_Суми, під час проведення навчань.
Я особисто відвідую всі ці загони, спілкуюсь із командирами, особовим складом головами громад і впевнений, що місцеві формування надійно тримають оборону.
А підтримувати треба всіх, хто захищає Батьківщину і матеріально, і морально.
Обговорили сз бійцямиБілопільської ДФТГ ситуацію на кордоні, передали нашим захисникам місцевого добровольчого формування засоби, що покращать обороноздатність нашого регіону.
- Які ще приклади позитивної співпраці місцевої влади на всіх рівнях і військових? І де, можливо, треба співпрацювати більш тісно?
- Сьогодні ми не розділяємо питань безпеки між владою і військовими. Хоч би що обговорювали: жнива, підготовку навальних закладів до нового навчального року, ремонти доріг чи мостів – всі рішення ми ухвалюємо спільно з обласною владою.
Звичайно, найбільше звертаємо увагу на обладнання рубежів оборони, будівництво укриттів.
Наші бійці завжди беруть активну участь у масових заходах до тих чи інших дат, вручають нагороди і отримують відзнаки.
Найбільша відзнака – безпека регіону. І це результат нашої роботи з усіма гілками влади Сумщини, Полтавщини, Хрківщини і Черкащини.
- Що перше Ви зробите після Перемоги!
- Зверунусь до родин тих, хто втратив на війні близьких людей. Вклонюсь, подякую і запевню, що ми ніколи не забудемо, якою ціною здобули Перемогу. Також подякую всім, із ким йшов поруч всі дні війни. Тільки разом, тільки підтримуючи один одного і допомагаючи армії ми переможемо.
