Як надати першу медичну допомогу під час війни: розповідає військовий медик Богдан Білявський

За мирного часу, якщо виникає термінова необхідність викликати «швидку», до її приїзду проходить у середньому 20 хвилин. При цьому, протягом перших 2-3 хвилин постраждалий може втратити критичний об’єм крові, що призведе до летальних наслідків.

Виникають ситуації, коли звичайним громадянам треба діяти швидко та правильно, аби врятувати людині життя, надавши першу медичну допомогу в умовах війни. Зараз ці навички – критична необхідність для кожної людини, особливо в умовах війни.

Білопілець, військовий медик Богдан Білявський, який сьогодні не лише боронить нашу країну від ворога зі зброєю в руках, а й стоїть на варті здоров’я її захисників розповів про:

• Що треба мати в домашній аптечці?
• Перша допомога при кровотечах
• Що таке пневмоторакс і яка перша медична допомога?
• Синдром тривалого здавлення
• Перша медична допомога при переломах
• Перша допомога при термічних опіках

Що треба мати в домашній аптечці?

Зважаючи на події, що відбуваються в країні, аптечку варто поповнити засобами для надання невідкладної допомоги.

• Це має бути рюкзачок або сумка, яка закривається та завжди знаходиться на видному місці.
• В ідеалі, вона повинна мати 2-3 кишені, щоб відокремити лікарські засоби повсякденного прийому від засобів для надання невідкладної допомоги.

Медикаменти в домашній аптечці:

• бинт 5х10 – 2 штуки, стерильний та не стерильний;
• бинт 7х14 – 2 штуки;
• джгут кровоспинний – з розрахунку мінімум один на людину;
• розчин перекису водню 3%, 250мл – 1 флакон;
• розчин йоду 25мл – 1 флакон;
• знеболюючі препарати таблетовані (Кетанов, Кеторол);
• знеболюючі з протизапальним ефектом (Диклофенак, Фаніган, Німесил);
• заспокійливі та серцеві препарати (Нітрогліцерин, Валідол, Барбовал, тощо);
• таблетки Фурациліну, для приготування антисептичного розчину;
• таблетки Стрептоциду, для присипки ран та уникнення їх інфікування через бруд;
• рукавички гумові – ви можете контактувати з кров’ю незнайомої людини, зараз є багато інфекційних хвороб, які передаються саме через кров, тому будь-який контакт із кров’ю має бути захищеним;
• маркер – під час накладання джгута обов’язково треба записати час накладання;
• пластир на тканинній основі;
• пластир бактерицидний;
• ножиці;
• косинка медична;
• зіп-пакет поліетиленовий.

Перша допомога при кровотечах

Кровотечі – це один з найнебезпечніших станів, що характеризується витіканням крові із кровоносних судин у разі порушення їх цілісності. Наприклад, у разі кровотечі зі стегнової або сонної артерії – смерть може настати вже через дві хвилини після поранення.

Кровотечі поділяються на:

1. Артеріальну – кров яскраво-червоного кольору (через насиченість киснем), витікає з рани пульсуючою струйкою. Цей вид кровотечі є найнебезпечнішим.
2. Венозну – кров витікає з рани повільно, темно-червоного кольору. Наступна за рівнем небезпечності.
3. Капілярну – найменш небезпечна, але також не варто випускати з уваги. Це крапельний крововилив на поверхні шкіри, може виникати у разі подряпин та дрібних порізів шкірних покривів.

Також кровотечі розділяють на зовнішні та внутрішні (паренхіматозні), та, як варіант – комбіновані.

Види кровотечФото: З відкритих джерел

Симптоми внутрішньої кровотечі

Внутрішні кровотечі зазвичай можуть виникати під час:

• ударів,
• падінь із висоти,
• вибухових травм (ударів вибуховою хвилею).

Вони не мають майже ніяких зовнішніх проявів, тому слід звертати увагу на появу гематом, які можуть утворюватись під час крововиливів у міжтканинні простори.

Ці кровотечі небезпечні тим, що:

• зменшується об’єм циркулюючої крові,
• погіршується діяльність серця,
• знижується постачання кисню в життєво важливі органи,
• прискорюєьться розвиток термальних станів,
• кров’ю, що накопичується в порожнинах тіла, стискаються внутрішні органи.

За відсутності зовнішніх проявів, внутрішню кровотечу можна запідозрити за наявністю клінічних ознак:

1. Блідість шкірних покривів, можливе утворення гематом у місцях крововиливу.
2. Тахікардія – прискорене серцебиття та швидкість пульсу, при чому пульсація на магістральних судинах буде поступово згасати внаслідок зменшення наповнення судин.
3. Запаморочення, потемніння в очах.
4. Для внутрішньої – притаманні біль та відчуття стиснення внутрішніх органів, у місці крововиливу.
5. Стрімке зниження артеріального тиску.
6. Непритомність – якщо ви знаходите пораненого в непритомному стані, без видимих зовнішніх пошкоджень та з наявністю дихання, слід перевірити вищевказані ознаки, до того ж, у разі значної крововтраті буде розвиватися ціаноз (синюшність) шкірних покривів. В першу чергу – носо-губний трикутник, синюшність губ та кінчиків пальців під нігтьовою пластиною.

Що потрібно робити до приходу лікаря

На догоспітальному етапі, максимальна допомога при внутрішній кровотечі, яку ви можете надати – це прикласти холод до місця, де знаходиться ушкоджений орган. Це може зменшити об’єм крововтрати за рахунок звуження судин під дією холоду. В подальшому – негайна евакуація до найближчого лікарняного закладу.

Під час зовнішніх кровотеч об’єм допомоги значно більший. Він спрямований на зупинку критичної кровотечі.

До методів зупинки кровотечі відноситься:

• накладання джгута;
• пальцеве притиснення;
• накладання стискаючої пов’язки;
• тампонування рани;
• хімічні засоби.

Пальцеве притиснення

Це ручний метод зупинки артеріальної кровотечі, який дає трохи часу для накладання джгута та зменшує крововтрату. Для проведення пальцевого притиснення слід:

• вище від місця поранення нащупати пульсацію,
• максимально притиснути судину до кістки,
• основні точки для притиснення показано на малюнку.

Схема основних точок притисненняФото: З архіву Богдана Білявського

Як правильно накласти джгут

Це механічний метод зупинки кровотечі.

• Як правило, якщо вам вдалося локалізувати місце поранення, джгут накладають на кінцівку на 2 см (2 пальці) вище місця поранення.
• Якщо ж місце поранення локалізувати не вдається, або пошкодження надто велике, є чотири основні місця накладання джгута на кінцівках – це максимально високо (під пахви, зліва та справа) на плечі, та так само (під пахову ділянку) на стегні.
• В жодному разі не накладайте джгут на середину плеча!

Після накладання джгута, слід на ньому вказати дату та час накладання:

• В теплу пору року – джгут накладають до двох годин.
• В холодну пору – до однієї години.
• Якщо ж по закінченню вищевказаного часу кваліфіковану допомогу надати не вдалося, джгут слід або послабити на пару хвилин, або перенакласти вище чи нижче – це направлено на уникнення розвитку синдрому тривалого здавлення, про який я вам пізніше розкажу.

Ще одне правило – джгут ніколи не буде зручним, його потрібно зтягнути максимально туго. Під ним(крім тканини) немає нічого бути, перед накладанням викладіть все з кишень.

Ознаками правильно накладеного джгута є:

• зупинка кровотечі з рани;
• блідість чи синюшність шкірних покривів нижче місця накладання;
• відсутність пульсації на магістральних судинах нижче місця накладання.

Якщо джгута поряд у вас немає, то замість нього можна використовувати підручні матеріали, (ремінь, шнурки, тощо), але слід зважати на те, що чим менш еластичний матеріал – тим гірше він буле стискати тканини.

Накладання стискаючої пов’язки

Пов’язка має тиснути на рану, отже чим міцніше ви її стягуєте під час накладання – тим більше стягуватимуться уражені тканини та судини, отже зменшуватиметься кровотеча.

Слід пам’ятати, якщо з рани стирчить осколок, скло чи будь-яке інше чужорідне тіло – в жодному разі не треба його витягати самостійно. Таким чином можна ще більше нашкодити потерпілому, адже ці уламки ніколи не бувають рівними і є висока ймовірність ще більшого пошкодження тканин.

В таких випадках, навколо уламку накладається пов’язка, щоб максимально зафіксувати його і уникнути інших травмувань під час госпіталізації.

Тампонада рани

Це механічний метод зупинки кровотечі, який досягається шляхом тиску на пошкоджені тканини та судини в середині рани через заповнення її тканиною. За наявності наскрізного або глибокого поранення та за умови відсутності травматичного чиннику на дні рани, можна проводити тампонаду і на кінцівках.

Тампонада рани Автор: З відкритих джерел

Для проведення тампонади:

• в праву руку беремо бинт та пропускаємо його між вказівним та середнім пальцем,
• вказівним пальцем лівої руки проштовхуємо бинт у порожнину рани, (дивись малюнок), при цьому великим та середнім пальцем лівої руки можна трохи розширити раневий отвір,
• коли порожнина рани забита бинтом, його рештки накладаємо зверху на рану та притискаємо долонею, або накладаємо стискаючу пов’язку, але вже іншим бинтом,
• бинт, який накладено в рану та на рану, має залишатись як давлячий елемент,
• зазвичай, для тампонади використовуються бинти, які просочені гемостатичною речовиною, за відсутності таких – використовуйте, що є.

Важливо: тампонада у випадку поранень у грудну клітину не проводиться!

Що таке пневмоторакс і яка перша медична допомога?

Пневмоторакс – це скупчення газу (найчастіше повітря) у плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, внаслідок чого відбувається здавлення легені та поступовий її колапс. Повітря може потрапити в плевральну порожнину у випадках поранень, що проникають у грудну клітину, зокрема – уламками ребер або зовнішніми травматичними чинниками.

1. Закритий пневмоторакс – вважається найлегшим видом, оскільки повітря, яке потрапило в плевральну порожнину, не сполучається з атмосферним повітрям, та потенційно може розсмоктатись у плевральній порожнині. Наприклад, такий пневмоторакс може виникнути у разі переломів ребер.
2. Відкритий пневмоторакс – плевральна порожнина сполучається з довкіллям, тому в порожнині створюється тиск, рівний атмосферному. Легеня вимикається з дихання, газообмін у ній не відбувається.

Клінічні ознаки пневмотораксу:

1. Гострий біль в грудній клітині, що посилюється під час вдиху.
2. Задишка.
3. Сльозотеча.
4. Прискорене дихання.
5. Прискорене серцебиття, тахікардія.
6. Блідість шкіри.
7. У разі напруженого пневмотораксу відмічається зміщення трахеї в бік здорової легені.

Перша допомога при пневмотораксі

• У разі підозри на закритий пневмоторакс слід негайно звернутися до медиків за допомогою та проведенням декомпресійних заходів.
• У разі відкритого пневмотораксу слід накласти оклюзійну пов’язку на рану – перекрити доступ повітря в грудну клітину. Для цього є спеціальні клейкі пов’язки, за відсутності яких допомога надається підручними засобами, такими як плівка, файл для паперу, поліетиленовий пакет, іншого матеріалу який є еластичним та не пропускає повітря, а також пластиру.

Оклюзійна пов’язка з підручних засобівФото: З відкритих джерел

Надаючи допомогу, слід пам’ятати:

• На вхідному отворі плівка обклеюється з усіх чотирьох боків, що в свою чергу унеможливлює потрапляння повітря до плевральної порожнини.
• Якщо ж є вихідний отвір – тут плівку обклеювати слід літерою «П», тобто нижній край має лишитись відкритим. Це робиться для того, щоб повітря не накопичувалось, а могло виходити через клапан.
• Після накладання оклюзійної пов’язки – накладається звичайна стискаюча пов’язка.

Важливо: транспортування такого пораненого проводиться, лежачи на боці, з ураженою легенею. Тобто здорова легеня має бути зверху.

Синдром тривалого здавлення

Синдром тривалого здавлення (інша назва «краш-синдром») – це стан, який розвивається в постраждалого внаслідок тривалого, (4-8 годин і більше) стискання або розчавлення м’яких тканин. Причинами виникнення є тривале здавлення частин тіла, переважно кінцівок:

• уламками споруд,
• масивами грунту,
• накладеним із метою зупинки кровотечі джгутом.

Чим загрозливий цей стан?

Внаслідок тривалого стискання м’яких тканин (в тому числі кровоносних судин) суттєво знижується, або унеможливлюється надходження кисню до тканин із артеріальною кров’ю, як результат:

• швидко виснажується можливість тканинного дихання,
• виникають аноксія (відсутність кисню в окремих органах, тканинах, крові),
• ацидоз (підвіщена кислотність крові та тканин організму).

В подальшому це призводить до:

• плазмовтрати в прилеглі тканини,
• руйнуванню еритроцитів,
• аутолізу м’язової тканини.

М’які тканини що піддаються тривалому впливу травматичного чинника – просто поступово відмирають на клітинному рівні.

• Після звільнення кінцівки, кров із магістральних судин починає різко заповнювати розширене судинне русло пошкодженої кінцівки, оскільки стінка судини пошкоджена, утворюється гематома.
• В ушкодженій ділянці настає некроз м’язів, приєднуються інфекційні ускладнення (особливо, якщо на притиснутій кінцівці є якесь ранове ушкодження), що формує первинний ендотоксикоз, тобто організм починає отруювати сам себе.
• У постраждалого можуть розвиватись інші термальні стани, такі як: гостра ниркова недостатність, тромбогеморагічний синдром, виникають дистрофічні зміни в печінці, токсико-бактеріальний шок, загострення хронічних захворювань.
• Під час стискання, у постраждалого відмічатиметься значна гіперемія (почервоніння) неушкоджених ділянок тіла, також в цей період у потерпілого можуть бути приступи агресії, які зумовлені відчуттям жаху, можуть також проявитись панічні атаки.
• Після звільнення кінцівки, потерпілий скаржиться на біль, загальну слабкість, нудоту, спрагу. Під час огляду частини тіла, що перебувала під дією травматичного чинника, відмічається набряк м’яких тканин.

Перша медична допомога при синдромі тривалого здавлення

При краш-синдромі, допомога проста, але ефективна.

• Перед тим як звільнити ушкоджену кінцівку, треба накласти джгут вище місця стискання, щоб зменшити вірогідність потрапляння мертвих клітин до неушкоджених ділянок тіла, що в свою чергу суттєво знижує ризик ендотоксикозу на догоспітальному етапі. Також унеможливлює крововтрату в разі ушкодження судинної системи.
• Після звільнення кінцівки, слід провести туге бинтування еластичними бинтами, провести імобілізацію кінцівок і транспортувати пораненого на ношах до лікарні.

Перша медична допомога при переломах

Перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки, зумовлене травматичним чинником.

Класифікація переломів доволі велика, вона включає в себе:

• порушення цілісності кістки,
• зміщення,
• форму кісткових уламків,
• кількісний показник переломів.

Але слід запам’ятати, що за пошкодженням тканин, переломи можуть бути:

• відкриті (ушкодження шкіри та м’язової тканини в місці перелому),
• закриті (без порушення цілісності тканин).

Основні ознаки перелому:

1. Сильний біль.
2. Набряк тканин та синюшність шкірних покривів над місцем перелому, можлива гематома.
3. Крепітація уламків (хрусткіт уламків).
4. Патологічна рухливість (згинається або рухається там, де не мало б).
5. Деформація кістки чи кінцівки.
6. Обмеження рухливості.

Що робити при переломі?

• Невідкладна допомога полягає в імобілізації (знерухомленні) кінцівки шиною, пов’язкою або іншим підручним матеріалом.
• Для успішної імобілізації, шина має фіксувати не тільки місце перелому, а й в ідеалі – всю кінцівку, хоча б наближені суглоби. Наприклад – у разі перелому променевої кістки шина має також фіксувати променево-зап’ястковий та ліктьовий суглоби.
• Фіксація створює максимальний спокій ділянці перелому, що попереджує подальшу травматизацію тканин гострими уламками кісток, зменшує біль та вірогідність наростання больового шоку.
• За наявності відкритого перелому не треба намагатись вправляти кістки! Перед імобілізацією кінцівки проводимо боротьбу з критичною кровотечею.

• Якщо у потерпілого є підозра на ушкодження хребта – таких поранених слід транспортувати тільки на щиті, а перекладати на щит, максимально підтримуючи положення тіла, самостійно перекласти не вдасться.
• У разі переломів кісток тазу, пораненого також транспортують на щиті, але в позі «жаби», колінні суглоби вивернуті назовні та максимально розведені в боки.

Перша допомога при термічних опіках

Опік – різновид травми тканин тіла, спричиненої дією:

• тепла,
• електричного струму,
• хімічними речовинами,
• різного роду випромінюваннями.

Види опіків:

1. Опіки, що впливають тільки на поверхню шкіри, відомі як поверхневі опіки, вони відносяться до першого ступеня.
2. Якщо ж пошкодження проникає в деякі з нижчих шарів, це частково проникаючий опік – другого ступеня.
3. Глибокий опік, що поширюється на всі шари тканини тіла та м’язову тканину – третій ступінь.
4. З опіком четвертого ступеня – пов’язані більш глибокі ураження тканин, м’язів та кісток.

Необхідне лікування залежить від тяжкості опіку. У випадках поверхневих опіків може бути достатньо прийому простих знеболюючих із протизапальним ефектом, в той час, як за глибоких опіків уже може знадобитись хірургічне лікування.

Невідкладна допомога при опіках

• Невідкладна допомога полягає в накладанні асептичної, вологої пов’язки на ушкоджені тканини. Для цього вам стануть у нагоді таблетки Фурациліну. Це трохи зменшить больовий синдром та вірогідність розвитку інфекцій у місці опіку.
• У разі накладання асептичної пов’язки – її треба підтримувати у зволоженому стані, що в свою чергу зменшить больовий синдром та не даватиме «присохнути» пов’язці.
• В жодному разі не накладати на місце опіку ніяких мазей на жирній основі, це перекриє доступ кисню до ушкодженої ділянки. Тому краще використовувати спреї на основі Декспантенолу.

Як надавати першу допомогу у випадках інших станів - читайте у наших попередніх матеріалах, нижче.