На сьогодні агропромисловий комплекс одна з провідних галузей економіки України, Сумщини і Білопільщини. Аграрії – основні платники податків у місцевий бюджет. В сільгсоппідприємствах працевлаштовано найбільше людей. Й сьогодні вони приймають на свою адресу найщиріші слова вітань і подяки.
Серед людей, котрі працюють на землі - сільгосппідприємець Андрій Гордієнко, з яким ми поспілкувалися напередодні свята.
– Як одноосібники, ми з батьком працювали ще до 2000 року. В той час я ще ходив до школи, - розповідає керівник ФГ «Даяна – 2005» Андрій Гордієнко. – Починали з обробки батьківського паю та одного трактора, який зібрали з татом власноруч. А вже у 2005, на базі цієї землі, офіційно створили фермерське господарство «Даяна – 2005» та почали збільшувати кількість орендованої землі.
Зараз маємо близько 630 гектарів землі, 98 відсотків якої знаходиться на території Ворожбянської міської ради, іще трішки – в Куянівці та Миколаївці. Землю нам довірили близько 150 пайовиків Білопільщини. Поступово підкупили й ще кілька тракторів. Комбайни поки що наймаємо. Висіваємо на полях переважно зернові технічні культури.
Скільки робітників працює у Вашому господарстві?
– Шість-сім робітників: трактористи та комбайнери. Це жителі Ворожбянської громади.
Яку допомогу надаєте громаді?
– Не люблю я про це розповідати. Вважаю, що допомога має бути тихою. Якщо маєш можливість, зроби добру справу, допоможи всім, що у твоїх силах – та й по всьому. А люди самі дадуть оцінку твоїм діям.
Як змінилася Ваша робота з початком повномасштабної війни?
– Важко сказати… На щастя, порівняно з іншими господарствами, наші поля не потерпали від ворожих обстрілів. А от щодо реалізації продукції, то цього року довелося віддати її за безцінь, аби лише мати змогу розрахуватися з пайовиками. Саме зараз видача паїв – у процесі.
Як воно далі буде – покаже час. Вирішиться питання і з технікою, і урожаї, дай Бог, матимемо хороші. Головне – аби якнайшвидше закінчилася ця війна, щоб не гинули наші хлопці на фронті. Тож, усім своїм працівникам та колегам-сільгосппідприємцям бажаю одного – мирного неба! Зараз ми повинні витримати всі труднощі, аби дочекатися Перемоги, а ще – робитимемо все можливе, щоб її наблизити.
Думкою про роботу місцевого аграрія ми поцікавилися і в керівників Ворожбянської громади та Кальченківського старостату.
– Андрій Гордієнко завжди підтримував і підтримує нашу громаду, - говорить заступник Ворожбянського міського голови Роман Куценко. – Зокрема, ті старостати, на території яких обробляє орендовану землю. З початком повномасштабної війни він привозив туди ліки, хліб, забезпечував дровами ФАПи та аптеки… Якщо звертаємось до нього з якихось питань, у допомозі ніколи не відмовляє, робить усе, що в його силах.
– Родину Гордієнків знаю вже давно, ще за часів, коли головою колгоспу в Сергіївці був Василь Андрійович, а його дружина Зіна Костянтинівна працювала вчителькою, – говорить староста Кальченківського старостату Ольга Лопатка. – Після того, як колгоспи ліквідували, Василь Андрійович почав свою сільськогосподарську діяльність. Працював разом із сином. А коли батька не стало, Андрій Васильович узяв керівництво у свої руки. Відтоді й допомагає і жителям свого рідного села, і всій нашій громаді, від самого її створення: і фінансово, і матеріально, а з початком повномасштабної війни, дуже відчуваємо і його волонтерську підтримку.
Фото: З особистого архіву А.Гордієнка
З початком повномасштабної війни та запровадженням воєнного стану, в нашому старостаті виникли проблеми з транспортом і доставкою продуктів. Діючих магазинів у Кальченках наразі немає, до війни, двічі на тиждень до нас приїжджали підприємці, продавали продукти харчування та інші товари, а на початку війни їздити перестали. То Андрій Васильович привозив хліб у Сергіївку, не забував і про наше село! Надає транспорт і для доставки гуманітарної допомоги. Коли було скрутно з продовольством, Андрій Васильович видавав своїм пайовикам олію.
Як розповідає староста, Андрій Гордієнко дбає і про благоустрій старостату. Надавав транспорт, коли випилювали в Сергіївці дерева, допомагав пальним під час весняної толоки, коли жителі наводили лад на місцевих кладовищах: дівчата прибирали, хлопці викошували бур’яни…
– Ось саме сьогодні (від ред.: 18.11.2022) збираємося підводити водопостачання до Сергіївки. То зверталася до нього, аби допоміг знайти відповідальну людину, яка б слідкувала за автоматикою. Сподіваюся, що сьогодні вдасться підключити воду до людських осель.
Іноді звертаюся і до мами Андрія – Зіни Костянтинівни. От, наприклад, коли треба було благоустроїти територію Сергіївського будинку культури. Поговорили з нею, наступного дня підвезли матеріали, а вона організувала людей, щоб відремонтувати східці, встановити та пофарбувати столик і лавочку, аби місцевій молоді було зручно. Тепер є де присісти, відпочити, скористатися безкоштовним інтернетом.
Зараз тяжко всім, і сільгосппідприємцям у тому числі, тож зайвий раз не хочеться навантажувати їх проблемами. Та якщо виникають питання, з якими без них не впоратися, звертаюся до Андрія Васильовича і він ніколи не відмовляє в допомозі. Головне сьогодні – аби жителі старостату були забезпечені продовольством, та аграрії зібрали все те, що посіяли! І, звичайно – миру нам усім!
