На жаль, війна й далі продовжує приносити сумні звістки… 30 квітня 2023 року, під час виконання військового обов’язку, вірний військовій присязі, у бою за Україну, біля населеного пункту Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, загинув наш земляк Віталій Татаренко.
Хто повідомляє: Ворожбянська міська рада
В чому суть
"Віталій народився 1996 року у Ворожбі. Навчався у Ворожбянській гімназії №4, працював на Новій Пошті. Вчителі, колеги та знайомі згадують його як доброго, ввічливого, завжди готового прийти на допомогу. Він поклав життя, захищаючи рідну землю від російських окупаційних військ.
У ці скорботні дні Ворожбянська громада співчуває родині Героя. Висловлюємо слова подяки за те, що виховали патріота та справжнього захисника України. Сумуємо разом із Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій!" - зазначається на сторінці Facebook Ворожбянської міської ради.
- Це неймовірно болісна і жахлива втрата для всього нашого шкільного колективу, - говорить директор Ворожбянської гімназії № 4 Ольга Мірошниченко. - Ми не вірили в його загибель до останнього, сподівалися, що він живий, аж поки не прийшло підтвердження.
Пам'ятаю його ще зовсім дитиною. Добре навчався, захоплювався спортом, брав участь в олімпіадах, особливо розумівся на математичних науках. Спочатку в його класі було дев'ять учнів, а вже дев'ятий клас закінчували уп'ятьох: троє хлопців та дві дівчинки. І вивчився Вітя після школи, і в армії відслужив, а коли був уже дорослим, привів на перший дзвоник до нашої школи свою маленьку племінничку.
Як розповідає Ольга Мірошниченко, Віталій був дуже добрим та ввічливим хлопцем. Завжди в усьому допомагав, не відмовляв, якщо його про щось просили.
- Такий добряк - ви навіть не можете собі уявити... Пам'ятаю, колись ми клеїли шпалери у шкільній майстерні. Зайшов Віталій і каже: "Давайте допоможу зі стелею!". Та й коли доводилося приходити на Нову пошту, де він працював, завжди ставився так уважно, спілкувався... І розпитає, і сам розповість...
Це так боляче - втрачати наших дітей у страшній війні. Серед наших учнів є ті, хто зараз на фронті, є й ті, хто в полоні, і ось тепер - така жахлива втрата... - говорить директорка гімназії.
У Віталія Татаренка залишилася мама і старший брат Олександр із родиною. Герої не вмирають! Вічна пам'ять та слава Герою!
Що було раніше
29 квітня жителі Миколаївської громади прощалися з земляком, солдатом Збройних Сил України Олександром Полонським. Серце захисника перестало битися в Бахмуті 23 квітня під час ворожого рашиського артобстрілу.
