Чи отримали жителі Волфиного компенсацію за зруйноване житло і як виживають весь цей час? Лариса Шаванова витратила більше 20 тисяч гривень на ремонт найманої квартири, після того, як її будинок у Волфиному був вщент зруйнований. Фактично рік жінка вимушена жити по чужих квартирах, бо її будинок, як і десятки осель у Волфиному, повністю зруйнований.
- Із січня минулого року село Волфине Павлівського старостату повністю відселене, - говорить староста Світлана Федорченко. - Рік у ньому ніхто не живе. Територія села - під постійними щоденними обстрілами. Там фактично не залишилось жодної уцілілої будівлі. Всі жителі вимушені були виїхати, аби зберегти найцін-ніше – життя. Виїжджали, хто як міг. У кого було авто, вантажили найнеобхідніші речі, хтось просив сусідів чи винаймав машини.
Приміром, Лариса Євгенівна виїхала з двома сумками, які змогла донести до машини. Через кілька годин після від’їзду у її хату влучив снаряд, від неї нічого не залишилось.
Із Волфиного виїхало до ста осіб. У кожного доля склалась по-різному. Хтось переїхав до родичів, хтось винаймає житло. Більшість людей не захотіла їхати далеко і оселилась або в Павлівці, або в Білопіллі.
- Небайдужі люди допомогли винайняти мені житло у Білопіллі, - говорить Лариса Шаванова. - В першій квартирі на четвертому поверсі я прожила кілька місяців і дуже просила знайти житло десь «нижче», ходжу на двох палицях і збиратись на поверхи дуже важко. Знайшли мені підходящу квартиру в двоповерхівці, з садком, двориком, в центрі. Дуже заручно. Але в першу ж ніч мого там перебування квартира була дуже пошкоджена, адже розташована навпроти відділення поліції і зазнала руйнувань під час бомбардування міста КАБами 23 березня.
Квартира не моя, я не власник. Тож державної допомоги на відновлення мені не передбачено. Маю хіба що 2 тисячі переселенських. Усі вікна, стеля, двері були пошкоджені.
Знайомі і волонтери забили їх плівкою та дерев’яними плитами. Грошей на заміну вікон, а це більше 20 тисяч гривень у мене не було.
Ларисі Євгенівні допомогли волонтери, які написали картину і продали на аукціоні. За поради міського голови Юрія Зарка, ці кошти вони витратили на заміну найбільшого вікна. Інші два вікна відремонтували наші комунальники, за що велика подяка міській владі.
Волонтери, які зібрали кошти на нові вікна
Але залишились не обладнаними відкоси на вікнах, зі стелі сипалась крейда, відставали шпалери. У квартирі фактично не працювала каналізація, не було теплої води.
- Всі ці роботи мені обійшлись до 20 тисяч гривень. Я збирала з переселенських, допомагали родичі. Жити ж якось треба. Я фактично займалась облаштуванням чужого житла, не маючи жодної надії отримати хоч якусь компенсацію від держави за зруйнований батьківський дім у Волфиному.
Евакуація і втрати – це біда кожної родини.
Схожа ситуація і у мешканки Білопілля Зінаїди Мирленко, про яку ми розповідали в одному з номерів «Білопільщини» і на сайті Білопілля.City.
Чи є шанс у людей, які втратили житло, повернути собі хоч якісь кошти та облаштувати хоча б найнеобхідніший комфорт?
З цим питанням я звернулась до начальника відділу архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, транспорту, благоустрою, інфраструктури та будівництва виконавчого комітету Білопільської міської ради Олени Яркової.
- З минулого року кількість звернень від жителів нашої громади зростає щодня. На жаль, обстріли, руйнування, вбивства мирних людей ворогом тривають і ми щодня фіксуємо звернення щодо знищення чи пошкодження житла. Державою розроблена програма єВідновлення, куди можуть звернутись усі, хто зазнав руйнування чи пошкодження житла і отримати відповідний сертифікат на компенсацію.
- Точно всі?
- Формально це може зробити кожний, у кого пошкоджене чи зруйноване житло. А насправді маємо багато невирішених на законодавчому рівні питань щодо фіксації руйнувань та виплат.
Найчастіше людям відмовляють в отриманні компенсацій через відсутність документів на житло. Не просто наявних «на руках», а зареєстрованих у реєстрі відповідно до чинного законодавства. Також зверну увагу, що компенсацію може отримати лише власник житла або його представник, який має відповідну довіреність.
Окрім документу про право власності, необхідно отримати довідку про несудимість, яку можна замовити в Дії, а це викликає обурення й інколи доводиться годинами вмовляти, щоб за де-кілька хвилин отримати відповідну довідку. Якщо коротко, то зараз маємо два окремих реєстри. Один – де фіксується пошкоджене майно і за це можна отримати компенсацію на ремонт чи відновлення. І другий реєстр – на знищене майно. Тут видається сертифікат на придбання житла.
- Якби все було так просто, то в редакцію б не звертались десятки людей із проханням знайти відповідь чи допомогти отримати компенсацію.
- Невирішених питань дуже багато. Перший крок – наявність документів та повна реєстрація в застосунку Дія. Якщо у людини є хоча б паперові документи, то їх можна поновити та оформити відповідні документи.
- А якщо документи втрачені?
- То треба звертатись в інвентарбюро, знаходити в архівах першоджерело, копії документів на будівництво житла і поновлювати їх.
- Якщо житло - на іншого члена родини, якого вже немає в живих?
- Це дорога і складна нотаріальна процедура. Людина має знайти всіх правонаступників, отримати від них відмову, зареєструвати це нотаріально і лише тоді подавати документи на відшкодування.
- А якщо можливі правонаступники чи власники житла за кордоном?
- Тоді ще важче. Приміром, найчастіше ми стикаємось із питаннями правонаступництва чи спільної власності родин, частина з яких мешкає в росії (чи померла там, а право власності залишилось за нею). Ці питання вирішуються вже на міждержавному рівні. І зараз передача таких документів зі зрозумілих причин ускладнилась. Є ще можливість встановити право власності через суд. Теж недешево і довго. Але ми на місцях не можемо вплинути на ці процеси.
- Тобто, якщо немає повного комплекту документів у державному реєстрі на право власності, то компенсації не буде?
- Ці питання ми постійно порушуємо перед представниками Кабінету міністрів, іншими органами виконавчої влади.
Скажу так, декому в Києві дуже дивно чути. що у людей кнопкові телефони, що немає Дії, що немає акаунту в мережах… Але ми живемо в таких реаліях. На сьогодні можна звернутися в ЦНАП за місцем знаходження з відповідними документами.
- Що робити, приміром, жителям Волфиного, де не залишилось жодної уцілілої будівлі? Де їм шукати прихисток, як отримувати компенсацію за зруйноване житло?
- На сьогодні маємо документи від 8 жителів Волфиного на компенсацію, виплат чи сертифікатів жодна людина ще не отримала, бо немає основного документу – висновку комісії про стан житла чи ступінь його пошкодження. Комісія фізично не може ви-їхати через безпекову ситуацію, щоденні обстріли території, замінування не дозволяють там знаходитись. Тож чекаємо роз’яснень і спеціального порядку фіксації пошкоджень у зонах бойових дій. Комісія не може виїхати на фіксацію пошкоджень в Атинськ, Рижівку, Іскрисківщину й інші села, які розташовані в 5-кілометровій зоні. Як нам пояснили, зміни до законодавства будуть ухвалені з 1 січня і з лютого розпочнеться процес відшкодування.
- А як бути, приміром, тим людям, про яких я згадувала? Згадала про двох, але їх сотні.
- Ми пропонували виїхати за межі області, де в різних більш безпечних регіонах надавали житло, роботу. Люди відмовляються. Надіємось на благодійні фонди, волонтерів, небайдужих людей, гуманітарні місії, родичів. Пишемо відповідні звернення до вищих органів влади. Така ситуація не лише в нашій громаді. Це характерно для всієї прифронтової України.
- Ваші поради тим, хто чекає на компенсацію, що треба робити, аби прискорити цей процес?
- Перше, навести порядок із документами на право власності. Звернутись або в нашу міську раду, в ЦНАП або в Бюро безкоштовної правової допомоги. Там підкажуть, що треба робити в першу чергу.
Друге. Зареєструватись у Дії. Це спростить шлях отримання допомоги. А головне – не чекати і навести порядок у документах на право власності на житло вже зараз. Також можна заповнити заяву на сайті damaged.in.ua та повідомити про ваші збитки. Ця орга-нізація на основі ваших заяв оцінює збитки та формує позови до росії у міжнародних судах про відшкодування цих збитків.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю «Білопільщини» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
