Більшість храмів у Білопіллі 24 грудня були зачинені, але в одному йшла урочиста літургія та вітали зі святом присутніх гості зі Львова, Запоріжжя та Франції.
У каплиці, в яку переобладнано частину приміщення ЦКіД «Україна», відбулося святкове богослужіння і вітання від гостей. Проводив службу священник Олександр, який сьогодні служить у Запоріжжі, бо його приход і місце постійної служби зараз тимчасово окуповане.
Чоловік переконаний, що віра в Бога та Перемогу України здатна об’єднати всіх українців, які чекають звільнення окупованих територій.
Різдвяну службу отець Олександр проводив разом із представниками хору «Стрітення» Львівського Українського католицького університету.
Хор «Стрітення» Львівського Українського католицького університету.
Ось як про цей колектив написано на сайті університету:
"Студентський хор УКУ “Стрітення” — це творча й активна спільнота молодих людей, об’єднаних мистецтвом, духовністю та спілкуванням. Колектив існує вже понад 20 років, його засновник — Володимир Бень. Теперішня керівниця й натхненниця хору — Олена Мельник (Денис). Основна діяльність хору — молитовний супровід університетських богослужінь, тож в основі репертуару — літургійна музика: від давніх наспівів візантійської та староукраїнської традиції до сучасних творів для мішаного хору.
Ще одним джерелом, що надихає й живить розвиток хору, є народна музика. “Стрітення” — це живий колектив, який приймає людей із різним музичним досвідом та зацікавленнями, сприяє навчанню й розкриттю індивідуальних обдарувань кожного з учасників. Окрім репетицій, богослужінь та концертів, хористи спільно мандрують, беруть участь у духовних науках та благодійних заходах".
Хоровий спів, молитви та колядки у виконанні хористів, на мою особисту думку, це найкраще, що чули стіни колишнього кінотеатру за час його існування.
А поки що розкажу, хто ці виконавці і як потрапили у Білопілля.
Викладачка Університету, керівник відділення хорового колективу Василина Шиян розповіла, що вони приїхали на запрошення отця Олександра, з яким знайомі вже давно.
- Ми були в Запоріжжі, в інших містах України. Білопілля – це найбільш східна точка нашого візиту. Ми відвідали кілька прикордонних населених пунктів, знайомимося з жителями цих територій і підтримуємо їх у нелегкому житті на прикордонні. Приємно бути в ці урочисті святкові дні там, де людям сьогодні непросто, підтримати їх і вселити віру в єдність українців.
Дякуємо всім, хто прийшов нас послухати та виніс частку доброти й світла у своїх душах та серцях, - говорить Василина Шиян.
Разом із хором приїхала у Білопілля і пані Ода. Вона француженка, 17 років мешкає в Україні, добре володіє українською мовою. Крім української, знає ще чотири. Кілька років тому освоїла техніку розпису ікон. Написана нею ікона Різдва прикрашала богослужіння.
Про історію написання цієї ікони розповів отець Олександр:
- Ода написала цю ікону нещодавно. Старовинну дошку їй подарував військовослужбовець однієї з бригад. І цей захисник загинув на фронті. В пам’ять про бійця на цій дошці Ода написала ікону.
- Життя переможе смерть, - переконана Ода і передає вітання всім жителям міста. Те, що життя дійсно перемагає, Ода знає точно, бо за першою своєю освітою вона акушерка і допомагала з’являтися на світ малюкам.
Зізналась, що вперше за час життя в Україні приїхала так далеко на схід.
- До цього відвідувала лише Харків. Але разом із хором і отцем Олександром цього разу побували і в Запорізькій області, і в Донецькій та Сумській. Вражень дуже багато, головне з них - віра в те, що український народ - єдиний і робить усе для перемоги в будь-якому куточку країни, - говорить пані Ода.
Дякувала за запрошення приїхати в наше місто ще.
Ось так потроху повертаються традиції відзначення Різдва у наше місто. Життя перемагає смерть і повернення до традицій триває.
