Дев’ятикласник із Вирів 15-річний Максим Самотой виборов «золото» в чемпіонаті Сумської області з боксу. Хлопець вперше взяв участь в офіційних змаганнях, але показав найкращі результати, зайнявши перше місце на п’єдесталі пошани серед юніорів у своїй віковій категорії.
Дещо незвичним є і той факт, що до виступу на боксерському рингу, який приніс перемогу нашому спортсмену, Максима підготував не професійний тренер по боксу, а… настоятель Вирівського храму Всіх святих Дмитро Клепальський. До Вирів чоловік приїхав із Сум за направленням у 2008 році, а ще за кілька років, завдяки місцевим жителям, у селі збудували та відкрили церкву Всіх святих, настоятелем якої і став Дмитро Клепальський.
Настоятель храму Всіх святих (с.Вири) отець ДмитроФото: з особистого архіву Д.Клепальського
Ми попросили пана Дмитра розповісти детальніше про змагання і тренування місцевої молоді.
- В обласному чемпіонаті з боксу брала участь молодь від 11 до 18 років, загалом – 138 спортсменів із різних громад Сумщини: Сумської, Шосткинської, Глухівської, Тростянецької, Лебединської, Охтирської, Путивльської, Роменської та Боромлянської, - говорить отець Дмитро.
За словами настоятеля-тренера, на змаганнях Максим Самотой представляв не Річківську громаду, а місто Суми, оскільки виставляти учасників мають право лише офіційні спортивні організації, школи чи клуби.
- З цього приводу ми звертались Річківської сільської ради і до Білопільської ДЮСШ ім.Ю.Білонога, але, на жаль, ні тут, ні там немає секції боксу, тож цю можливість нам запропонували у Сумській міській ДЮСШ «Спартак». Нашого учасника представляв тренер цієї школи Ігор Курський.
Перші змагання відбулись в суботу, 10 лютого, а вже наступного дня учасники, серед яких був і Максим, змагались у фіналі, де були присутні представники Федерації боксу України м.Суми, відділу молоді та спорту Сумської ОДА.
Максим Самотой (зліва) з учасниками чемпіонатуФото: з особистого архіву родини Самотой
- Чи братиме участь Максим, як переможець обласного чемпіонату, у подальших змаганнях, уже Всеукраїнських?
- Наразі сказати важко, адже це був його перший бій. Якщо буде можливість готуватись у спеціалізованого тренера, то все можливо. Як зазначили в області, у Максима є неабиякий потенціал, хороші фізичні дані, напрацьована технічна база, тож дуже хотілося б, аби він проявив свої здібності й на всеукраїнському рівні.
- Де проходять тренування?
- Вирівську дітвору я почав заохочувати до занять спортом іще до повномасштабної війни. Раніше організовували поїздки в Суми, щоб поплавати в басейні. Коли ж його на певний час закрили, разом із дітьми почали розмірковувати, що робитимемо далі… Починаючи з 2017 року, у підвалі Вирівського храму, яке служило звичайним складським приміщенням, вирішили створити невеличку спортивну залу, аби діти наших прихожан щонеділі могли проводити тут вільний час із користю для себе. Поступово, завдяки небайдужим односельцям та благодійникам, почали її облаштовувати: повісили спортивну грушу, принесли різне «корисне залізяччя», зробили штангу і таке інше... Власне так і виникла така собі невеличка «спортивна школа». А з початком повномсаштабної війни наш спортзал, як ніколи, став у нагоді.
За словами Дмитра Клепальського, зараз, в умовах війни, вирівські діти не мають умов для занять іншими видами спорту, окрім біатлону. Тож усі, хто хоче підтримувати фізичну форму і займатись іншими спортивними напрямками, приходять сюди на тренування.
- Це наша власна ініціатива, щось на зразок «недільної школи», тільки спортивного напрямку. Тут тренується багато місцевих хлопців і дівчат, серед яких і наш переможець обласного чемпіонату Максим Самотой. Цього року він захотів спробувати себе у спортивних змаганнях і не дарма – його наполегливість і тренування принесли йому перемогу!
- Чи є наразі потреба в якомусь спортивному інвентарі?
- Постійно зношуються боксерські рукавички. Ми вже робили одну закупку, тепер замовили другу партію, завдяки небайдужим місцевим жителям, які зібрали кошти на інвентар.
- Настоятель храму і тренер – досить дивне поєднання… Як давно Ви займаєтесь спортом?
- Так, дещо дивне, але вважаю, що людині треба дбати як про душу, так і про тіло. І це в нас виходить. Займатись боксом почав ще у шкільні роки. В нас був учитель фізкультури, який нас трохи тренував у цьому напрямку. Так я і полюбив цей вид спорту…
До речі, у 2021 році я отримав другу освіту – педагогічну, закінчивши Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка за спеціальністю «Фізична культура та спорт».
Кожні батьки мають завжди приділяти особливу увагу своїм дітям і дбати не лише про базові потреби та їхню безпеку, а й про духовне та фізичне наповнення, яке, впевнений, допоможе пережити нелегкі часи. Тож запрошую місцеву молодь до занять у нашому залі! – зазначає настоятель.
Максим СамотойФото: з особистого архіву родини Самотой
- Участь у чемпіонаті та перемога Максима – велике досягнення, як для нього особисто, так і для нас із дружиною та всієї нашої родини. Він виборов «золото» завдяки своїм здібностям, бажанню і зусиллям! Ми пишаємося його успіхами, – говорить батько Максима Сергій Самотой.
Як розповідає тато спортсмена, Максим займається спортом уже кілька років. Спочатку були турніки, гирі, біг, а два роки тому хлопець серйозно захопився боксом. Разом із друзями їздить на тренування до одного з сумських спортивних клубів, займається зі спеціалізованими тренерами, із задоволенням відвідує й спортивний зал при місцевому храмі.
- Спочатку Максим був навіть трохи противником боксу, бо це досить травматичний спорт, але згодом сам вирішив продовжувати рухатись у цьому напрямку: брати участь у змаганнях, досягати результатів. Тепер він боксом просто живе! Ось і зараз його вдома немає – вже побіг на тренування…
Як говорили нам тренери, бувають випадки, що після першої участі у змаганнях у дитини зникає бажання продовжувати займатись, але Максим твердо вирішив не кидати бокс. І на чемпіонат їхав, будучи впевненим, що продовжуватиме тренування, навіть якщо не переможе.
- Чи визначився Максим із майбутньою професією?
- Так. Сказав «зароблю кандидата і стану фізруком»! (усміхається тато). А взагалі він має досить амбітні і серйозні плани: вивчитись, досягнути спортивних успіхів, відкрити власний клуб і тренувати дітей. Тож, як батьки, разом із дружиною підтримуватимемо сина в його стараннях і робитимемо все від нас залежне, аби допомогти реалізувати його мрію. Адже якщо дитина має прагнення та бажання розвиватись, батьки повинні підставляти не підніжку, а своє плече, - говорить Сергій Самотой.
