Війна забрала життя ще одного захисника, мужнього бійця та земляка Олександра Вікторовича Антоненка, який боронив українську землю від російських окупантів.
Як повідомляє Миколаївська селищна ТГ, солдат-сапер 3 механізованого батальйону в/ч А4699 загинув 6 березня 2025 року поблизу Юнаківки, що на Сумщині, під час виконання бойового завдання.
Про свого земляка пише Людмила Каштенкова:
"Галасує дітвора. Хто наввипередки на велосипедах, хто в м'яча на вигоні ганяє, хтось, утворивши півколо, слухає якісь історії... А десь отам, на початку розімлілої від денної спеки асфальтованої дороги, з'являється двійко хлопчаків. Невеликий візочок, на якому (сильно буде сказано: дрова) - хмиз, підібрані опалі палки дерев.
То - Сашко з молодшим братиком (мамині помічники) везуть додому дрівцята. Не знаю, чи то генетично, чи то з дитинства так, але завжди ці діти давали раду собі. Згадується, як говорили знайомі родини про Сашка: та він ніякої роботи не цурається... та він усе вміє... та він і їсти зварить, і речі попере так, що ще б і дівчатам повчитися...
Як пече... Від усвідомлення того, що змінити вже не можна нічого. Це ж так неправильно - гинути таким дітям. Страшний, невиліковний біль на все життя для рідних.
"Ваш син - Герой!" Не такі, ой, не такі слова хотіла б почути кожна мати, дитя якої проковтнула чорна ненажерлива пащека війни. Усміхнене обличчя, такі ще по-дитячому чисті очі... Дитина ще на світі не жила, а довелося взяти до рук зброю, захищати свій дім, свою родину, свою землю... І віддати найцінніше - своє життя. Уже вдруге чорна біда накриває родину, вдруге віддають сирій землі воїна, захисника. І вдруге так пече й болить.
Спочивай із миром, дитино. Ти справжній. Ти велетень духу. Ти захисник! А провідником тобі до Божої обителі буде жовто-блакитний димок, яким друзі провели тебе в останню земну дорогу. Вірю в Бога й наших захисників. Усе було, є і буде Україна!".
Фото: facebook.com/Людмила Каштенкова
12 березня в Улянівці загиблого героя зустріли живим коридором, аби провести земляка в останню путь. Після відспівування Олександра Антоненка поховали на місцевому центральному кладовищі.
Співчуття родині і близьким загиблого. Світла пам’ять про Сашу назавжди залишиться у наших серцях. Вічна слава всім, хто поклав життя за Україну! Ми всі мусимо бути сильними, щоб відплатити за кожне втрачене життя...
