Світлана Качуровська — письменниця, художниця, ілюстраторка дитячих книг та власниця арт-студії в Сумах. Жінка не лише пише картини, пише та ілюструє книги, а й організовує майстер-класи для дітей і дорослих, які прагнуть перенести свої фантазії на полотно.
Її мистецтво – не просто зображення. Це спосіб передати тепло і радість, створити атмосферу затишку в кожній оселі, а кожна картина Світлани – це унікальний твір, написаний в одному екземплярі та створений із душею. Від класичного олійного живопису до сучасних цифрових ілюстрацій – кожен її проєкт – це подорож у світ мистецтва.
Крім картин, Світлана Качуровська створює ексклюзивні хустки, чашки та репродукції, щоб оточити поціновувачів її мистецтва красою і натхненням.
Про творчість сумської художниці та проєкти, які вона втілює під час війни – у нашому матеріалі.
Півонії - символ жіночності, ніжності та стійкості
Фото: з особистого архіву С.Качуровської
Найпершу картину з півоніями Світлана Качуровська написала в перший день повномасштабного вторгнення. Це була біла півонія на чорному фоні…
- 24 лютого 2022 року, о третій годині ночі, я дописала цю картину, подивилася новини і лягла спати. А потім почалася війна…
Розгубленість і страх перед невідомістю змусив нас із родиною виїхати з Сум до Вінниці. Виїжджали третім «зеленим коридором». Там ми побули всього місяць і врешті повернулися до свого міста. Після повернення на мою першу картину з півоніями знайшовся покупець, тож я почала малювати ще, і ще, і ще… З того часу в мене з'явилося вже 77 робіт, які знайшли свої домівки не лише по всій Україні, а й за її межами, - говорить Світлана.
За час повномасштабної війни художниця зробила в Сумах уже дві виставки саме з півоніями. Це картини написані олійними фарбами на величезних полотнах.
- Чому саме півонії?
- Вони стали для мене символом жіночності, ніжності й водночас – стійкості. Адже в цей нелегкий час хочеться, перш за все, бути жінкою. Не дивлячись на невтішні новини, люди купують картини, прикрашають ними свої оселі. І це підбадьорює і їх, і мене. Особливо, коли доводиться малювати, а в небі над Сумщиною літають «Шахеди»… Спочатку бігаєш, кричиш, плачеш, не знаєш, куди подітися, куди сховатися. А за десять хвилин знову береш полотно і створюєш нові квіти. Це справді заспокоює, бо в кожну пелюстку я вкладаю віру і надію, що все буде добре. І дуже сподіваюся, що коли глядачі дивляться на мої картини, то відчувають те саме: трішки заспокоюються, прикрашають свої будинки, не дивлячись ні на що, продовжують жити.
- Напевно, це досить важко емоційно – творити у такий небезпечний час. Як Ви говорите – під «Шахедами»…
- Творчість мене постійно рятує. Творчість допомагає мені відволікатися. Я повністю розчиняюся у своїх роботах, картинах, у мріях та сподіваннях. Тому мені стає легше. Але навіть у мирний час я не змогла б жити без творчості. Вона для мене як повітря, вона – усе моє життя.
Ще маленькою, чотирирічною дівчинкою, я часто лізла на горище, постійно переглядала якісь старі книжки. І чомусь ілюстрації в них були чорно-білі. Я постійно дивувалася: невже не можна було для дітей створити якісь красиві, кольорові книжки.
І от іще там, на горищі, пообіцяла собі: коли виросту, обов'язково намалюю красиві ілюстрації і напишу найдобріші казки для дітей. Так і здійснилося. Я малюю все своє життя: в школі, поза школою, в університеті, в дорослому віці. Все моє життя пов'язане з творчістю і це основний мій вид заробітку. Для мене це дуже важливо.
Як розповідає Світлана, її син у дитинстві теж дуже красиво малював, але згодом обрав для себе спортивний напрямок. Зараз Іллі вже 18. Він заробляє власні гроші, навчається, займається спортом, представляє свій вид спорту на змаганнях по всьому світу.
- Хоча все ж, я дуже сподіваюся, що колись він проявить себе і в малюванні. Адже, як то кажуть, зерна посіяні, і буде шкода, якщо вони не проростуть. Хочеться, щоб він реалізував себе в художньому мистецтві, - говорить художниця.
Півонії квітнуть на хустках
Фото: з особистого архіву С.Качуровської
Яскраві пишні півонії, що розквітають з-під пензля художниці на полотні, не лише милують погляд відвідувачів виставок чи покупців її картин. Два місяці тому Світлана вирішила перенести цю красу на шовкові хустки.
- Моя подруга, дизайнерка Віра Іванова, яка вже під час повномасштабної війни відкрила сумський бренд одягу Sedativo, запропонувала зробити хустки із півоніями, які можна носити у поєднанні з її дизайнерським одягом. До цього я вже створила серію хустин «Суми біля серця», яка так сподобалася сум’янам. Віра взяла першу хустину на аукціон, де хустка продалася за 300 доларів. Усі кошти пішли на допомогу нашим захисникам. Потім Віра закупила 30 хустин для нових благодійних аукціонів. Нещодавно ми зробили фотосесію із хустинками з півоніями та одягом Sedativo, щоб показати дівчатам, як можна незвичайно носити звичайні, але наповнені сенсом, речі. Вбрання небесного та білого кольору чудово гармоніювали з моїми хустинками з півоніями.
- Як відбувається процес виготовлення хустки з півоніями?
- Спочатку я фотографую свої картини, обробляю їх у цифровому форматі. Потім відправляю спеціальні макети у виробництво – в друкарню. Такі роботи виготовляються за допомогою сублімаційного друку, коли зображення переноситься на тканину за спеціальною технологією. Роздруковані на спеціальних машинах хустки акуратно підшивають, щоб краєчки були красиві, а вже готові хусточки можна моделювати до будь-якого одягу.
Фото: з особистого архіву С.Качуровської
Наразі це просто мегатренд, не тільки в Україні, а й в усьому світі. Якщо загуглити в Інтернеті, можна побачити, що такі хустинки можна одягати з будь-яким одягом, навіть зі спортивним. Це може бути бейсболка, може бути замість поясу і навіть у якості сумки – можна придумати безліч різноманітних варіацій. Так, власне, ми і зробили – спільно з Sedativo розробили ремінець і створили з хустинки сумку. Взагалі, мені дуже подобається експериментувати саме з одягом і з хустинками.
- На Вашій сторінці Facebook є світлина, де Вашу хустинку з півоніями тримають представники одного з банків. Що це була за подія?
Фото: з особистого архіву С.Качуровської
- Це друзі нашої громадської організації «Ділові Українські Жінки» в Сумській області, до якої я також долучилась. Співробітники банку завжди запрошують нас на різні цікаві події та заходи. Так було і на початку червня, коли в Сумах, у відділенні банку відкривали укриття, у якому обслуговуватимуть клієнтів під час повітряної тривоги. До речі, це перше і поки що єдине таке укриття в банку по всій Україні.
Тож, із нагоди цієї події, навіть у такий небезпечний час, із Франції прилетів голова правління, аби підтримати своїх клієнтів, співробітників та колег. Він захотів придбати мою хустинку для своєї дружини. Тож хустинка полетіла до Франції, як символ Української великої душі.
Частина коштів іде на ЗСУ
Роботи Світлани Качуровської дарують не лише задоволення поціновувачам її мистецтва, але й приносять користь українській армії. Адже частина коштів, отриманих від продажу картин та реалізації інших проєктів, ідуть на підтримку ЗСУ.
- От і нещодавно на Всеукраїнському аукціоні, що відбувся в Києві, мою хустинку з півоніями купили за 300 доларів. Всі кошти пішли на допомогу Збройним силам України.
Орнамтики – герої, народжені під час війни
У 2023 році Світлана також втілила ще один проєкт під назвою «Орнамтики», який допомагає об’єднати українців по всьому світу. Як розповідає художниця, вона виграла грант від Інституту ім. Ґете, і завдяки цим коштам створила українські куточки в різних країнах. Сама ж ідея створити персонажів ілюстративної графіки «Орнамтики» виникла у Світлани, коли у 2022 році вона перебувала у Вінниці.
- Мої персонажі, що народилися під час війни, зображені на чашках, футболках, листівках, постерах… Серед них і символи Сум, такі як Альтанка, і персонажі, намальовані з реальних людей – моїх знайомих захисників. Тут і Джавеліночка та Принцеска, Мила снайперка Кікімора та Командир – це герої з величезними добрими очима, налаштованими на перемогу, - розповідає Світлана.
Такі куточки нині є в 14 країнах світу: у Франції, Польщі, Німеччині, Словаччині, США та в інших країнах. Кожен українець, який перебуває за кордоном, може прийти до куточка, подивитись на картини та безкоштовно взяти листівку чи футболку, аби трішки зігрітися обіймами з рідної домівки – з України... Частину з тих коштів, що надходять від продажу листівок в інших місцях, Світлана також перераховує на підтримку Збройних сил України.
Треба знаходити творчість у всьому
Як говорить Світлана, наразі вона планує продовжувати втілювати проєкт із півоніями.
- Знаєте, хочеться вже бути такою собі дорослою дівчинкою, - усміхається жінка. – Тож у задумі – співпраця зі ще одним сумським брендом, аби втілити півонії на одязі. Мені це дуже цікаво.
- Що б Ви побажали чи порадили своїм землякам, сум'янам, у такий важкий час? Де знаходити сили триматися? Адже не всі вміють так реалізовувати себе у творчості…
- В першу чергу, жінкам – не забувати взувати підбори, красиво одягатися, фарбуватися, відчувати себе ніжною і водночас впевненою, здатною на все. А всім – творити! І це не лише про малювання. Можна танцювати, читати книги, брати участь у різних ретритах або навчаннях. Їх зараз – безліч. Було б бажання. Та ж прогулянка чи приготування борщу також може бути творчим.
Творчість треба шукати в усьому, бо вона необхідна в житті кожної людини. Не треба сидіти на місці. Треба жити. Попри всі негаразди.
