Перед початком російського широкомасштабного вторгнення він повернувся з-за кордону, щоби пройти військовий вишкіл, адже розумів: невдовзі почнеться. Закінчивши кафедру підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України, Андрій одразу приєднався до війська.
Легіонер володіє англійською, іспанською мовами, розуміє польську та португальську, читає на івриті. Вміє користуватися практично усіма видами стрілецького озброєння. Брав участь у бойових діях в районі Бахмута, Часового Яру, Слов’янська, Дружківки, Костянтинівки, на Куп’янському напрямку. Свій родовід пам’ятає більше ніж до п’ятого покоління, а рідкісні вільні хвилини приділяє походам у гори, написанню книги і виготовленню холодної зброї. Для нього Інтернаціональний легіон – це маленька Запорозька Січ, яка об'єднує в собі найкращих за покликом серця.
Фото: З особистого архіву А. Коминара
Третій легіон – підрозділ спеціального призначення. Його профіль – розвідка і штурм. Втім, через зміну специфіки війни легіонерам доводиться брати участь і в позиційних діях:
– Бахмут – це найстрашніші і найважчі бої, що взагалі вела будь-яка армія, це було просто пекло, – згадує чоловік. – Але, незважаючи на це, наші бійці змогли знищити живу силу ворога у дуже великих кількостях. Наш батальйон допомагав 92-й бригаді здійснювати успішний контрнаступ на Харківському театрі бойових дій. Там наші хлопці показали себе якнайкраще. На жаль, у нас були і вбиті, і поранені. Але батальйон відрізняється тим, що у нас не є великою кількість вбитих. Ми воюємо розумом, а не числом, як це робить наш ворог.
Вірять у Бога і ненавидять комунізм
В Інтернаціональних легіонах практикується введення мови бойового управління відповідно до складу команди. Офіцер займався рекрутингом та формуванням одних із перших в Україні бойових груп із добровольців, які говорять іспанською:
– Дуже багато наших легіонерів із Колумбії. Попри досить ліберальну позицію їхньої влади, ці люди їдуть в Україну, віддають своє життя, здоров'я і як солдати вони одні з кращих, з ким мені доводилось працювати. Звісно, українці – найкращі солдати у світі, але я можу сказати, що колумбійці дійсно витривалі, мужні, невибагливі, не відмовляються від завдань. Своїм національним характером вони дуже схожі на українців. Мають віру, понад усе цінують родину, з повагою ставляться до приготування їжі, добре знають, що таке комунізм, і тому готові проти нього боротися. Адже в Латинській Америці свого часу була спроба здійснити низку комуністичних переворотів. У деяких країнах, як на Кубі, це вдалося. В інших – ні. Ці люди розуміють російсько-комуністичну загрозу для світу і борються з нею у нас, щоби цього не сталося в їхніх країнах.
Фото: З особистого архіву А. Коминара
Безстрашні люди роблять великі вчинки
Іноземні добровольці неодноразово демонстрували неймовірні бойові можливості:
– У листопаді 2023 року я зібрав у нашому батальйоні першу повністю іспаномовну групу. Ця група на третій місії зійснила засідку на москалів і знищила, лише за підтвердженою інформацією, 12 орків (вірогідно – більше). Це були російські ув'язнені, мобілізовані на фронт. При розумних діях ми можемо знищувати ворога, можемо перемагати. Потім були інші колумбійська та бразильська групи. Вони заходили далеко у тил ворога і демонстрували, як безстрашні люди можуть робити великі вчинки.
Про тих, хто не дає втратити віру
Також у лавах легіону воюють американці, бразильці, італійці, німці, вихідці з Норвегії, Туреччини, Великобританії і багатьох інших країн. Це майже завжди люди, які розуміють, що співпраця тоталітарних режимів сьогодні становить загрозу світового рівня:
– Московія атакує нас постійно, знищує нашу цивільну інфраструктуру, вбиває наших людей: цивільних, жінок, дітей. Увесь світ це бачить, і добровольці їдуть сюди, щоби припинити убивства, відновити справедливість, щоби зупинити ворога і знищити його. Британія зараз дійсно стала надійним союзником України. Вони нас підтримують, і їхні добровольці воюють за Україну. Адже проти нас воює не тільки московія, але й такі країни, як Китай, Північна Корея, Іран. Це країни, які відкрито підтримують московсько-большевитську агресію, не побоюся цього слова.
Країни з комуністичним устроєм чомусь сприяють саме московії. В той час наші справжні союзники – це люди, які приїжджають сюди з туристичними візами. Люди доброї волі, які приїжджають в Україну для того, щоби боротися зі світовим злом. Ці люди платять не політичними заявами, грішми чи майном, а своєю кров’ю, нерідко – життям. І ми дійсно вдячні їм, тому що найдорожче – це людське життя. Тому що їхні вчинки – набагато більше, ніж підтримка на полі бою. Це те, що не дає втратити віру нам самим.
Фото: З особистого архіву А. Коминара
Про цілі, мотивацію та орків
За роки війни пліч-о-пліч з іноземними добровольцями легіонер добре вивчив їхню мотивацію:
– Хтось каже, що до нас їдуть за гроші. Жодні гроші не варті життя. Вони їдуть сюди для того, щоби допомогти Україні, захистити Європу, вибороти безпеку для світу. І вони дійсно є добровольцями. У Москві уже платять більше 50 тисяч доларів. Але ворог просто кидає своїх солдатів на смерть. Росіяни не евакуюють поранених навіть за можливості. Для них це не важливо. Для них важливий лише цей наступ. Це дійсно орки. Вони не мають моральних принципів, за якими боремося ми.
Люди – це найдорожче, що у нас є
Порятунок поранених побратимів – один з найважчих видів операцій і дуже показовий фактор сьогодні, коли поле бою практично повністю контролюється дронами:
– Один із моїх солдатів втратив ногу у бою, тому що спостережний пункт перед позиціями ворога був замінований. Пораненого було евакуйовано. Ми не залишаємо своїх бійців на полі бою. Це відрізняє нас від московитів, які залишають своїх людей, які не евакуюють їх. Для них люди – це м’ясо. Для нас люди – це найдорожче, що у нас є. Багато разів іноземці та українці рятували одні одних, ризикуючи власним життям. Солдат з 92-ї бригади, з якою ми працюємо безпосередньо, на позивний “Джонні”, загинув, коли евакуйовував нашого іноземця з легіону. Іноземець вижив, а Джонні, на жаль, загинув. Для нас наші друзі – це святе. І ми не зраджуємо друзів. Ми працюємо разом пліч-о-пліч і боремося з ворогами.
Фото: З особистого архіву А. Коминара
Про страх, світогляд і самоконтроль
Легіонерові доводилося працювати під артилерійськими обстрілами, авіаційними ударами, коли поряд рвалися мінометні міни та касетні боєприпаси. Андрій зберігає філософський світогляд у питанні самоконтролю:
– Страх природний. Він завжди присутній. Але у бойовій обстановці я не ловив себе на бажаннях “опинитися десь подалі звідси”. Потрібно розуміти, що це війна: тут або пан, або пропав.
Про 92-гу штурмову
Бойові дії – важке випробування. В силу специфіки сучасної війни не часто можна почути схвальні відгуки про взаємодіючі підрозділи. Але офіцер високо цінує представників 92-ї Окремої штурмової бригади, спільно з якою зазвичай виконує завдання 3 Інтернаціональний легіон:
– У них досить добре поставлена робота з дронами, і ми не раз відчували на собі, наскільки важлива якісна підтримка з повітря. Піхота – це зараз основна сила, яку треба поставити на зайняті позиції. Ми штурмуємо позиції, заходимо туди, а хтось має нас замінити і тримати ці позиції. Це складна робота. Подекуди вона навіть складніша, ніж штурм. І, на жаль, на війні проблеми у штурмовиків з піхотою традиційні. Піхота невчасно займає позицію або вона губиться. Але 92-а бригада дуже добре взаємодіє з нами. Вони нас не раз рятували, вони завжди намагалися вчасно вивести піхоту, закріпитися. У них піхота на високому рівні. Хоча воюють нерідко люди, яким за 45 років, – ці люди йдуть і роблять роботу. Вони займають позиції, вони тримають їх до останнього, вони не відступають перед ворогом. У 92-ій дуже потужні піхотинці.
Фото: З особистого архіву А. Коминара
Братство вільних людей
Але з особливим теплом Андрій відзивається про свій окремий батальйон спеціального призначення:
– Для мене Легіон – це братство людей, які вийшли на стежку війни з нашим одвічним ворогом – Московією, що хоче не тільки захопити Україну, але завоювати весь Вільний Світ. Це братство вільних людей. Це така маленька Запорозька Січ, яка об'єднує в собі найкращих за покликом серця. Якщо б не цей поклик, до нас би не приїжджали іноземці. Вони б не воювали в наших лавах. Іноземні добровольці довіряють українцям. Я безпосередньо був задіяний у рекрутингу, і знаю, як це працює, наскільки люди хочуть іти до нас. Як часто вони приїжджають з думкою про те, щоби потрапити саме у наш 3 Інтернаціональний легіон. Тому що ми, як не як, одні з найкращих!
Дізнайтеся більше про Інтернаціональні легіони оборони України та про те, як приєднатися за посиланням.
Текст, фото: Володимир Патола;
Відео, монтаж: Олександр Лось.
