Микола Бичук у цивільному житті актор та режисер. Широкомасштабне вторгнення чоловік зустрів у Чернігові. Одразу ж долучився до волонтерської роботи, згодом створив документальний фільм про військові злочини російських окупантів на Чернігівщині. Стрічка взяла участь у шести міжнародних кінофестивалях, в трьох із них стала фіналістом і в одному отримала першу премію в номінації документального кіно. Сам Микола оцінює цю перемогу як першу і символічну, адже за головну майбутню спільну Перемогу над російськими загарбниками він зараз бореться у лавах 2 Інтернаціонального легіону оборони України.
Не міг залишитися осторонь подій
– Ми розуміли, через яке місто намагатимуться пройти російські окупанти, – розповідає Микола, – і що треба бути вдома. Тому поїхали в Чернігів, і там я залишився. Почали займатися волонтерством, а потім, десь через місяць, я долучився до волонтерського пункту і вже разом продовжили цю діяльність. Доставляли медикаменти, одяг, їжу виїжджали в райони бойових дій. Було дуже багато роботи.
Згодом Микола мобілізувався до війська і вже майже півтора роки служить у 2 Інтернаціональному легіоні оборони України. Підрозділ, у який би хотів потрапити, обрав свідомо заздалегідь:
– Перед мобілізацією я дав собі відповідь на питання, де хотів би служити і чим би хотів займатись. Тому що у Другому інтернаціональному легіоні у мене служать і служили друзі, я чув дуже багато позитивних відгуків про наш легіон. У мене не було жодних сумнівів, що хочу в перспективі служити саме тут. Інші підрозділи навіть не розглядав. Шлях був непростий, щоб потрапити сюди, але це інша історія. Сьогодні я тут, і можу сказати відкрито: “Я з 2 Інтернаціонального легіону”.
Для Миколи, як людини творчої, мають велике значення атмосфера та відносини у колективі:
– Люди приходять добровільно. Це великий плюс. Сюди ніхто нікого не тягне силою. Тобто – у людей уже є свідоме рішення. Потім – це інтернаціональна історія. Добровольці їдуть з інших країн захищати нашу Україну. Це теж дуже багато про що говорить. І вже з часом я переконався, що це дійсно унікальний підрозділ – 2 Інтернаціональний легіон. Мені тут подобається і ставлення, і як ми спілкуємося між собою, і як у нас відбуваються спільні заходи.
Часи, в які живуть, не вибирають
Попри компетентність, досвід і визнання у кінематографі, Микола має військову спеціальність, якої не називає з міркувань безпеки, і на рівні з побратимами виконує бойові завдання у складі свого підрозділу.
– Тут що не зміна, то яскраві враження. Кожна ротація – це яскраві враження. Війна – це взагалі таке суцільне яскраве враження. Звісно, краще б його не було, але, все одно, маємо, що маємо. Часи, в які живуть, не вибирають. Один із моментів, який ми з побратимами запам’ятаємо надовго, відбувся не так давно. Ми вивозили пораненого. Під час ротації їдемо собі у пікапі, нас зупиняють суміжники і кричать: “У нас трьохсотий, трьохсотий!” Ми його беремо, закидуємо в пікап, їдемо з ним – вивозимо.
У такі моменти усвідомлюєш, наскільки ти, як якась крупинка у цьому всесвіті, наскільки беззахисний, наскільки вразливий. У якусь мілісекунду твоє життя може повністю змінитися. Або взагалі обірватися. Такі моменти наштовхують на дуже багато різних думок, роздумів про життя, про цінності, про близьких, рідних своїх людей. З пораненим усе добре, наскільки це можливо за таких обставин. Ми його довезли. Він вижив.
Головне – взяти достатньо “снікерсів”
Звісно, ми запитали Миколу, що він відчуває перед кожним виїздом на бойову роботу.
– Ти розумієш, що їдеш на війну, і треба вижити у цій історії. Я дуже радію, коли ми повертаємось, бо розумію, що у мене будуть вихідні. І я зможу відпочити від всього цього. Та головне – взяти всі речі з собою, нічого не забути. Взяти достатню кількість снікерсів, щоб вистачило, щоб якось життя підсолодити.
Або ти, або тебе
Для багатьох людей мистецтва, які досліджують та відтворюють, зокрема й на сцені, людську природу, характери, почуття, переживання, війна традиційно завжди була важким вибором. І питання не тільки у ризику, але й у необхідності знищувати ворога. Легіонер знайшов свій прагматичний підхід до цього питання, далекий від непотрібної філософії:
– Це робота, і її треба виконувати якісно. І ми намагаємося виконувати її максимально якісно. Бо тут або ти, або тебе – все дуже просто.
Фільм переміг, а я на БЗВП
Втім, прийнявши для себе обладунки та обов’язки воїна, чоловік зовсім не зрікся попереднього життя, професії і захоплень.
– Так склалося, що за останні декілька років у мене вийшов фільм. Він називається “Лютий”. Це про Чернігів під час повномасштабного вторгнення. І я займався майже весь час фільмом. Театральні роботи автоматично відійшли на другий, третій план. Тому що за останні пару років це було абсолютно неактуально і недоцільно – мені так здавалось. А фільм вийшов дуже відвертий, дуже щирий. Абсолютно неправильне документальне кіно. Як люблять іноді казати “не формат”. У нас була презентація в Парижі 21 вересня 2022 року. Потім на інших міжнародних кінофестивалях фільм номінували на різні нагороди. І навіть, поки я проходив базову загальновійськову підготовку (БЗВП), мені присилають емейл із Болгарії. Там написано, що “Ми вас вітаємо, ваш фільм переміг у номінації “документальне кіно”. Я, такий, думаю: “Ну класно, хоч фільм переміг. А я на БЗВП”. Це було дуже прикольно, такі класні відчуття, цікаві. І фільм досі існує, продовжує своє життя.
Майбутній фільм – про Другий легіон
Хоча військова служба і бойова робота забирають у легіонера практично весь час та енергію – він справжній митець. Буремні події і характери побратимів захопили Миколу настільки, що зараз режисер працює над створенням документального фільму про 2 Інтернаціональний легіон.
– Я дуже давно хотів зняти кіно про наш Другий інтернаціональний легіон. Пару місяців тому почав це робити. Це важко, складно, тому що треба виконувати свою основну роботу, і вже потім займатися фільмом. Тому цей процес не дуже швидкий. Але потихеньку збираємо матеріал. І я думаю, що у нас вийде непогане кіно про Другий інтернаціональний легіон. Особисто моя думка – це абсолютно цікава історія. Мені було б цікаво розказати світу про те, хто такі і що таке 2 Інтернаціональний легіон. Хто тут служить, воює і як це все відбувається.
Наша розмова підійшла до завершення. Микола трішки хвилювався щоби не допустити зайвого пафосу і постійно нагадував, що він не так давно воює і не так уже й багато встиг зробити, адже знає сильніших, хоробріших та вправніших побратимів. Ця скромність, спокій, виваженість і відповідальність щодо сказаного лише підкреслила його бійцівський характер. Адже саме у таких людей кожне слово дійсно має вагу. А поміж тим, до наступного бойового виходу Миколі залишалося декілька днів.
Дізнатися більше про інтернаціональні легіони оборони України та приєднатися до них можна на офіційному сайті за посиланням.
- Текст: Володимир Патола
- Відео, фото:
- Володимир Патола, Олександр Заклецький, Сергій Демчук, Олександр Беккер та з архіву героя
- Монтаж: Олександр Лось
