Іменем українського народу. Головнокомандувач Збройних сил України має честь нагородити відзнакою "За незламність". Слава Україні! Героям слава" – таку нагороду від ГК ЗСУ Олександра Сирського (наказ від 17.12.2025 р. №1043) отримали звільнені з полону солдати Віталій Вікторович Мартиненко та Олександр Віталійович Калиновський.
Про наших земляків Віталія Мартиненка та Олександра Калиновського ми розповідали після їхнього повернення з полону, у травні минулого року. Сьогодні хлопці проходять реабілітацію, лікування, відновлюють своє життя у нових умовах, разом із родинами й дітьми і намагаються знайти своє місце вже у новому житті.
Зараз їхні родини мешкають у Полтавській області. Саме там відбулося нагородження наших земляків відзнаками «За незламність».
Про них написали наші колеги у міській газеті «Трудова слава». Ваші увазі – цей репортаж.
Відзнаку минулої п'ятниці військовослужбовцям вручив начальник відділення цивільно-військового співробітництва 5 відділу Полтавського ТЦК та СП майор Максим Петрушенко, подякувавши за службу і побажавши якнайшвидшого відновлення після рашистських катівень.
Обидва хлопці з Білопільщини Сумської області, нині живуть із родинами в Диканьці і проходять лікування та реабілітацію в полтавській лікарні.
Мобілізовані до ЗСУ 17 квітня 2022 року. Служили спочатку в Сумах, тоді відбивали ворожі атаки на Донецькому напрямку. Виконуючи бойове завдання, 28 жовтня 2022 року потрапили в полон. Були в СІЗО, на зоні – в Донецьку, Горлівці, Торезі, згодом їх етапували аж в Алтайський край, за 700 кілометрів від Китаю.
Те, що показують і розказують по телевізору про російські тюрми – лише доля того, що там відбувається насправді, і ці чоловіки пізнали це на собі сповна. Спочатку їх вважали зниклими безвісти. Але рідні, друзі били в усі дзвони, моніторили соціальні мережі (саме на одному з ТГ-каналів натрапили на відео з допиту своїх рідних), ходили на мітинги, зверталися в ТЦК, Координаційний штаб. Завдяки їхнім героїчним зусиллям і дипломатичним переговорам державних служб 23 травня 2025 року Сашу і Віталія було звільнено.
За плечима – майже три роки поневірянь, скалічені долі, втрачене здоров'я... Яким же було щастя опинитися на рідній землі, емоцій словами не передати! А через три дні у Віталія Мартиненка був день народження – ювілейні 30 років, і найкращого подарунка від долі, ніж зустріти його вдома, годі було й придумати!!!
У полоні були з побратимом, нашим земляком Іваном Васильовичем Попадинцем, на його малу батьківщину приїхали і залишилися в Диканьці, адже тут значно спокійніше, ніж у Білопіллі.
Віталій Мартиненко одружився із сестрою побратима – Женею Попадинець. Донечці Саші Калиновського до його полону було лише 10 місяців, а тепер вона он яка доросла і намагається ні на крок не відходити від тата.
Чоловіки лікуються, набираються сил, адаптуються до цивільного життя. Про жахи полону намагаються не згадувати і не говорити.
Дякуємо за вашу незламність, дорогі наші захисники! Будьте здорові і нехай у вас і ваших родин все буде добре!
Валентина Діденко.
