Марина та Олександр хоч і почали зустрічатися вже після навчання, але можна сказати, що на той час школа все ще була присутня у житті Марини…
- Ми з Сашею навчалися у Білопільській школі № 2, але він закінчив навчання на три роки раніше за мене. По школі одне одного ми майже не знали, бо на таких «малюків», як я, старші хлопці тоді й уваги не звертали! – розповідає Марина Рожок. – Дивно, та і я у шкільні роки його не пам’ятаю. Багатьох хлопців із його класу запам’ятала, а його – ні.
А перетнулися наші долі вже за рік після мого випуску. У той час я працювала у першій школі піонервожатою, а Саша саме повернувся з армії. Як зазвичай, у суботу та неділю ввечері білопільська молодь ходила на танці, що були у старому Будинку культури, по вулиці Соборній (раніше Леніна). І в один із таких вечорів там ми з ним і зустрілися, коли я прийшла на танці зі своїми подругами, а Саша - з хлопцями.
Все сталося, як то кажуть, за класикою жанру: красивий хлопець запросив дівчину на танець. Точно не пам’ятаю, під яку пісню, але тоді у нас на танцях грали модні на той час хіти «Платье в красненький горошек», «Мой адрес – Советский Союз», «Соловьиная роща», «Там, где клен шумит»… Після танців, звісно, провів додому.
…Саша дуже красиво до мене залицявся! Цим і полонив моє дівоче серце. Дарував квіти, солодощі, завжди мене проводжав, носив мої речі, як справжній чоловік, зустрічав з автобуса, коли я приїжджала з Путивля, де навчалася в педагогічному училищі. А згодом і взагалі, аби бути поруч, він поїхав зі мною до Путивля і влаштувався працювати на радіозавод. Він за освітою - технік-технолог, свого часу навчався в Харківському машинобудівельному технікумі.
Ще за рік відгуляли весілля! Народили чудових діток: донечку Оксанку і сина Олексія. А сьогодні у нас із Сашею – ще й четверо онуків та одна правнучка, і в цьому наше найголовніше багатство!
Влітку цього року Олександр і Марина відзначатимуть сапфірове весілля: 45 років, як вони разом. В чому ж секрет таких тривалих і міцних стосунків – поцікавилися ми у пані Марини…
- У сімейному житті кожного ніколи не буває все гладко та рівно. Та щоб зберегти кохання на довгі роки, ніколи не треба робити поспішних висновків та «загоратися» з першої секунди, з’ясовуючи стосунки. Завжди треба все обмірковувати і не лише слухати, а й чути людину.
