Невеличке село, яке має два «відділення»: українське і російське. У Росії теж є село з такою назвою. І раніше діти з української території ходили в російську школу, а росіяни – скуповуватись у місцеві магазини. А об’єднувала їх залізнична станція.
- Раніше за добу через нашу станцію проходило 26 поїздів, - згадує депутат Білопільської міської ради Микола Слинько. - Лише у Білопілля чи Ворожбу можна було виїхати сім разів за день.
З 2014 року рух цією колією зупинено. Вокзал закритий, рейки заметені снігом. Виїхати з села можна лише у п’ятницю рейсовим автобусом, або в робочі дні - шкільним, який возить дітей у Павлівську школу.
Вздовж дороги до Павлівки йде Державний кордон.
Про близькість Росії нічого не нагадує, хіба що єдина радіостанція ФМ, яку тут «ловить» приймач у машині. «Радіо Росії», каже з динаміка чоловічий голос і починає розповідати новини.
З однієї з них я дізналася, що в Україні відбувається «парад абсурду», бо Росія ніяк не може напасти на Україну. І все це вигадали самі ж українці та їхні американські господарі. А російські танки ще не знаходяться в Києві, бо в Росії не читають американських газет. Це так типу жартували політологи в ефірі російського радіо, яке ми чули на українській території. І продовжували, що українська політика - не самостійна, й американці зараз думають, які провокації здійснити на кордоні, аби спровокувати Росію. Далі йшов звичний набір пропагандистських висловлювань про американських військових, про загрозу безпеці Росії з боку України…
Я вийшла з машини, подивилася: все тихо і спокійно. Сонце, сніг, у повітрі вже відчувається весна. Охочих створити провокацію на кордоні не побачила. Так і не зрозуміла: де саме «парад абсурду»?
У нас усі думають лише про мир, але відсіч загарбникам дати готові, хоч би за які слова вони ховалися.
