Ці слова були в його останньому смс дружині. Ці слова назавжди залишаться пекучим болем у жіночому серці, яке зазнало найважчої втрати…
3 червня, під час виконання бойового завдання загинув житель Білопілля 36-річний військовослужбовець Юрій Правілов. Поховали загиблого захисника 12 червня, на Черкащині.
- Юра народився у місті Курахове Донецької області. Жив там із мамою, татом, сестричкою і двома меншими братами. Згодом його тато переїхав на Черкащину, а Юра – до Сум… - розповідає дружина Юрія Наталія.
Доля звела їх у пару в мережі Фейсбук, у далекому 2014 році.
- Якось стала помічати, що Юра часто ставив вподобайки під моїми фото. Тож, врешті не витримала, написала йому в особисті: «Ми знайомі?». «Ні, але дуже хочу познайомитись…» - відповів мені. Так і почали спілкуватись…
Особисто познайомились на свято Івана Купала. Він приїхав до нас на машині, ми провели час разом, того вечора Юра провів нас із дітками додому, на прощання поцілував дітей і сказав «Іще побачимось». А наступного ранку, о пів на дев’яту, розбудив мене телефонним дзвінком і запитав: «Ти мені будеш двері відчиняти?». Сказав, що дуже скучив. Коли вийшла на вулицю, побачила його біля мого під’їзду з букетом квітів і великим іграшковим ведмедем. Мене ще ніколи ніхто не дивував такими приємними подарунками! Юра побув зі мною хвилин 10 і поїхав на роботу. Загалом, почали зустрічатись, а згодом – жити разом.
Юрій і Наталія прожили разом сім років. Він став справжнім батьком для двох її дітей, віддавав їм усю свою любов. Працював далекобійником, як і його батько.
Юрій ПравіловФото: з сімейного архіву
- Юра дуже любив автомобілі… Працював на десятитонній вантажівці. Це була його стихія! Він навіть брав мене з собою в рейси. Об’їздила з ним всю Україну. Мріяла побувати у Львові та в Одесі, побачити ті міста, то він мене туди возив.
А ще він був доброю, безвідмовною і щирою людиною. Завжди всім допомагав, хто цього потребував. Моя мама любила його як рідного сина… - згадує Наталія.
27 вересня 2022 року Юрій Правілов добровільно пішов захищати Україну від окупантів. Три місяці перебував на навчанні у Львові, далі – ще місяць у Великій Британії. А вже коли повернувся звідти, проходив службу в Житомирській області, в Запоріжжі, де його бригада боронила село Роботине. Юрій був оператором дронів, працював у сучасній системі бойового управління. За п’ять місяців їх направили на Авдіївський напрямок.
- 2 червня у моєї мами був день народження. На той час ми вже жили на Черкащині, куди Юра вивіз нас із дітьми після того, як Білопілля почали сильно обстрілювати. Того дня спілкувались із ним по відеозв’язку, вітав іменинницю. О 22.42 від нього прийшло останнє СМС…
Після 23 години Юра вже не виходив на зв’язок… А наступного дня мені зателефонував його тато і повідомив, що Юра потрапив під обстріл, - говорить дружина.
Того вечора Юрію Правілову зателефонували побратими і попросили допомоги, бо ворог обстріляв їхні позиції. Чоловік поїхав на порятунок. Дорогою до хлопців його наздогнав ворожий дрон, скинувши вибухівку на його авто. Від важких травм захисник помер…
Фото: з сімейного архіву
- У Білопіллі Юру дуже не знали, та коли він загинув, у Фейсбуці мені писали і висловлювали співчуття дуже багато людей. Дуже важко без нього… І досі не віриться і просто неможливо змиритись із втратою…
