Про Іскрисківщину, село на кордоні з рф, вже багато написано відзнято і столичними журналістами, і закордонними. Ось посилання на деякі матеріали.
Тож нагадувати про ситуацію в селі не будемо, вона, на жаль, може змінитись за кілька годин. Як це відбулось після останнього обстрілу 27 серпня, коли ворог знищив школу, приміщення училища, пошту, магазин.
Тож жителі села залишились без єдиного стаціонарного магазину, де можна було придбати найнеобхідніші товари.
Втім, без хліба люди не залишаться.
Маршрут віддаленими селами
«Сашу виглядаємо і хвилюємось, чи приїде», - кажуть місцеві жителі про підприємця Олександра Голода, який впродовж 15 років привозить у села Білопільщини необхідний товар.
- Підприємництво я відкрив років 20 тому. Різним довелось займатись, але вже років 18 торгую віддаленими селами району. Люди виїжджали з сіл, стаціонарні магазини тримати стало не вигідно, транспортне сполучення погіршувалось, але тим, хто залишався, треба ж десь придбавати хоча б той самий хліб чи макарони.
Кілька років я вивчав попит, відпрацьовував маршрути, переконував людей, що я приїду і завтра і післязавтра. Тож років за 18 маю свій маршрут, вже знаю особисто всіх покупців, їхні смаки та потреби.
Щороку, на жаль, збільшувалась кількість сіл, де закривались магазину і куди їздив лише я. Дощ, сніг, спека – а я заводжу свою «Ниву», вантажу причеп і в дорогу: люди чекають та і товар може зіпсуватись, бо придатність деяких продуктів кілька днів, - розповідає підприємець.
Товар, який возить підприємецьФото: Білопілля.City
- Олександр дуже відповідальний і сумлінний підприємець, - каже жителька Янченок Ольга. - Він приїздить у найвіддаленіші куточки нашого старостату: в Янченки, Штанівку, на віддалені вулиці Воронівки.
Люди вже знають графік і чекають зелену «Ниву». Навіть вже ніхто не зважає на погоду: дощ, ожеледиця, туман… Ми знаємо: Саша приїде.
Для людей похилого віку, це єдина можливість придбати свіжі продукти та інші необхідні товари. Дякуємо підприємцю і вітаємо зі святом!
"Дорога життя" до Іскрисківщини
ІскрівщинаФото: Білопілля.City
- Коли відпрацьовував маршрути, то навіть не міг передбачити, що дорога до Іскрисківщини стане «дорогою життя».
Перший тиждень війни в Іскрисківщину не приїжджав, бо ніхто толком не мг пояснити, що там відбувається. Та і торгувати особливо було нічим, хліба і в Білопіллі всім не вистачало.
Але вже через тиждень знайшов де, купити хліба і повіз в Іскрисківщину. Кілька тижнів возив лише хліб. Зрозумів, що хліб, не лише продукт, а й певна впевненість у завтрашньому дні. Людям не стільки треба було купити той буханець, а зрозуміти, що його привозять, що не втрачений зв’язок «з великою землею», що про село пам’ятають, - зізнається підприємець.
ХлібФото: Білопілля.City
-Через два-три тижні виникла інша проблема – немає пального для авто. Купити ніде, хоч плач. Звернувся до директора Білопільського вищого професійного училища Юрія Христія. Він запитав, чи є в мене авто на дизельному пальному. «Позичив» дизель-бус і Юрій Григорович заправляв мене щотижня, аби я продовжував возити товар.
Пізніше з'явились і товари на базах, і пальне, але почались регулярні обстріли. Чув, бачив як прилітає, але їхав далі. Люди ж чекають. Страшно? Буває, страшно, але швидко приймаю рішення й орієнтуюсь, чи перечекати, чи швидко повертатись. І щоразу заспокоюю людей: не хвилюйтесь, я і наступного разу приїду, - розповідає Олександр.
Юрій Христій каже, що коли деякі місцеві діячі вішають собі медалі за врятування Іскрисківщини від голоду і загарбників, то забувають при цьому заслуги ось таких підприємців, як Олександр Голод.
- Щиро вдячний цьому чоловікові, який міг би «відсидітись» у більш-менш безпечному Білопіллі, але не полишає Іскрисківщину і людей, які там ще залишились сам на сам зі своїми проблемами. Один пакунок гуманітарки на місяць не забезпечить життя родини, - говорить він.
Мешканка Іскрисківщини Наталія Скрипкіна розповіла, що люди дуже раділи, коли вперше побачила авто підприємця після початку повномасштабного вторгнення.
- З перших днів війни ми дуже хвилювались, чи буде їздити до нас Сашко, бо вже звикли до нього, знаємо, що він завжди привозить якісний товар вчасно. Дуже зраділи, коли побачили його машину вже після початку війни. Навіть сьогодні у нього можна купити все – від молочки до корму тваринам. А якщо чогось і немає, то наступного разу Саша привезе.
Після того, як розгромили наш єдиний магазин, то сподівання лише на Олександра. Дай Боже йому здоров»я та сил у його добрій справі! - говорить пані Наталія.
