Скинути грошей на збір було її спонтанним рішенням. В той день директор виписав їй невелику премію, і чи не вперше вона вирішила зробити донат. Вночі її місто в черговий раз атакували шахеди, і під вечір наступного дня вона хотіла просто спати, але по дорозі чекав ще супермаркет і зоомагазин, бо вдома чекав кіт, якому хочеш чи ні, а вітаміни і смаколики треба було купити.
На вулиці стояла пізня осінь, і дощ та пронизливий вітер, здавалося, забирався під саму шкіру. Дівчинка Катя, 30 рочків, як жартував її брат, зупинилася на парковці біля супермаркету, і відкрила в телефоні одну із соцмереж. Майже відразу пост про збір на турнікети.
Рішення було спонтанним. І вона перерахувала суму рівно на один турнікет. Потім прийшло почуття жалості. Може не треба було. Хто знає куди підуть ті кошти. Можливо варто було купити для кота корму або просто відкласти про всяк випадок. Але що зроблено те зроблено.
Вона відкрила двері автівки і швиденько під дощем побігла до дверей супермаркету.
Його передали в підрозділ разом з іншими турнікетами та медикаментами. Він пам'ятає, як його перекладали з однієї коробки в іншу. Потім він довго їхав у вантажівці, його коробку перекладали на поштовому відділенні, віддали комусь цю коробку і далі повезли вже по дорозі з ямами.
Чиїсь руки з медичним пластирем на одному із пальців поклали його в рюкзак. Там було темно. Він там лежав. Скільки, складно сказати. Він не вмів рахувати час.
"У тебе що, лише один турнікет в аптечці?"
"Так, док. Були ще два, але коли братюню поранило то я свої наклав, не було часу шукати ті, які у нього були".
"Піз...и би тобі за таке дати сержант. Не можна свої користувати. А що як ти будеш наступний 300? Ось на, тримай, новий. Повісь на броню".
Так він опинився на броніку. Його поліетилен був знятий, замість нього - підсумок, липучка, пилюка. Він бачив располаги, він їздив у військових корчиках, які вивозили його з пекла. Він бачив поранених, бачив, як споряджали міни на міномет і сам міномет. Осінь змінила зима, а на місце зими прийшла весна. Він уже знав звук дрона, що летить, і КАБу, що падає неподалік.
Він у той момент не зрозумів, що прилетіло. Просто той, хто був у броні різко впав, і через кілька секунд дістав його із підсумку, різко ним махнув, і почав накладати його на ногу. Вороток почав крутитися. Рука ослабла, артеріальна кровотеча. Хтось інший докрутив вороток і він зрозумів, що кровотечі вже немає.
Через деякий час корчик гнав на всіх газах вздовж зеленки. Нога боліла, турнікет був затягнутий до максимуму, той хто був у броні, дихав.
Дівчинка Катя в цей час за кермом своєї автівки проїхала перехрестя, проминула квітковий магазин і пекарню. В машині тихо грала музика якогось українського гурту, назву якого Катя не знала.
"Треба знову купити вітаміни для цього хвостатого засранця. Весна. Почав линяти. Зоомагазин за рогом". Вона включила поворот і стала на світлофорі...
А в цей час корчик із пораненим доїхав до точки евакуації.
Вона ніколи не дізнається, кого щойно прийняли медики десь у посадці під Гуляй-Полем. Вона ніколи не знатиме його імені, але вона щойно врятувала його життя...
