Пам’ятаємо...

Все життя Ольга Іванівна пропрацювала в Білопільському райвідділі міліції. Спочатку – в дитячій кімнаті міліції, пізніше – перейшла на посаду начальника паспортної служби.

Пішов із життя Олексій Анатолійович Христенко - Людина, яка своїми вчинками, своїм розумом та любов'ю до дітей виховала не одне покоління учнів, уміло навчала їх мудрості та відповідальності.

6 квітня 2024 року став останнім днем життя для жительки Білопілля Ірини Василівни Шевлякової. Один із російських снарядів, що летіли того дня на місто, розірвався у кількох метрах від жінки, яка відпочивала на своєму подвір’ї, завдавши тяжких поранень. Медикам не вдалося врятувати їй життя, Ірина Василівна померла у «швидкій», дорогою до лікарні…

26 квітня 2024 року назавжди залишиться для Білопілля гірким спомином. Цього дня, під час обстрілу міста, ворожі «Гради» вкотре обірвали людські життя – загинули дві жінки. Однією з них була 77-річна жителька Білопілля Ніна Олексіївна Шоптенко.

10 квітня 2024 року, у повному розквіті сил і творчих планів обірвалося життя заступника директора з навчально-виховної роботи, учителя біології Мішкіної Наталії Іванівни.

23 березня раптово і передчасно пішла із життя чудова жінка, турботлива мати, лагідна бабуся і прабабуся, вірна і надійна подруга весела емоційна людина з почуттям гумору Марія Михайлівна Пивоварчук.

Раптово пішов із життя Микола Михайлович Лісовенко. Хвороба забрала життя щирої, розумної, доброї людини.

Рік, як пішла з життя Клара Олександрівна Ворошило. На тлі подій війни, можливо, її провели в останню путь не так, як вона того заслуговувала: без належної шани від громадськості, від тих, кому вона допомагала і підтримувала. Втім, залишились спогади, добрі справи і пам’ять про цю Людину.

Унаслідок атаки ворога 68-річний цивільний чоловік отримав поранення, від яких помер по дорозі до лікарні.

Спочивайте з миром, Миколо Михайловичу. Спасибі Вам за добре слово в тяжкі хвилини. Лебединим пухом Вам земля…

Ми прожили без тебе рік і робили все можливе, щоб тобі не було соромно за нас... Рік тому, 16 лютого, для нас, хто знав і працював із Іваном Петровичем Худіним, став страшним днем... Загинула Людина, яка впродовж десятиліть об’єднувала і підтримувала нас, Людина, яка надихала нас своїм прикладом відданості справі і любові до людей.

14 лютого не стало журналіста, якого поважали й шанували в Білопільському районі та поза його межами, людини, яка багато років очолювала колектив газети, що був справжньою великою родиною.