21 липня 2022 року виконуючи бойове завдання на Донеччині, загинув наш земляк із Вирів Артем Крючковий.
«Із самого дитинства він був спокійним, врівноваженим і відповідальним хлопцем, добре вчився і товаришував зі своїми однолітками, – так говорить про Артема його перша вчителька Світлана Іванівна Охріменко. – Клас, у якому навчався Артем, завжди був дуже дружним, ніби єдиним цілим. А тепер не стало його часточки – нашого сміливого героя, який віддав своє життя заради миру. Важко усвідомити таку втрату і описати словами наш невимовний жаль...»
Не любив підлабузництва і фальші в людях...
Як розповідає пані Світлана, Артем завжди був допитливим юнаком, багато чим цікавився, брав активну участь у всіх заходах і ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. А ще був справедливим, не любив підлабузництва і фальші в людях.
У садочок Артем майже не ходив, був домашньою дитиною, його доглядала бабуся. Вже коли навчався у школі, дуже любив історію, тож, не дивно, що після закінчення школи він обрав для себе професію педагога. Закінчив Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка і 2013 року повернувся до рідного села в якості вчителя історії.
«Пам’ятаю, як він прийшов до школи: молодий, гарний, із ноутбуком і картами… Артем завжди проводив свої уроки дуже цікаво, заздалегідь ретельно до них готувався. Тому й дітвора до нього тягнулася, учні любили його уроки», - згадує пані Світлана.
Від вчителя – до прикордонника
Пропрацювавши у школі чотири місяці, Артем вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, тож, залишивши підручники, подав документи до прикордонної служби України і пішов служити.
Коли у 2014 почалася війна на Донбасі, із перших днів його направили на Луганщину. Довелося йому побувати у гарячих точках. А пізніше керівництво дало Артему право вибору місця служби, тож він поїхав на Львівщину. Бо, як розповідає його вчителька, йому дуже хотілося побачити Львів, історичні місця та пам’ятки міста... Згодом Артем Крючковий повернувся до прикордонної служби у Білопілля.
З початком війни став на захист Батьківщини
На деякий час чоловік вирішив змінити військову форму на цивільне життя. Мав престижну роботу, пов’язану з логістикою, разом із дружиною Тетяною придбали будинок у селі Велика Чернеччина, що на Сумщині, виховували маленького сина Макара, якому в грудні минулого року виповнилося усього два рочки.
Та все ж, із перших днів повномасштабного вторгнення, не зміг стояти осторонь важких подій. Відвіз дружину з сином у безпечне місце, а сам повернувся на війну… Знову побував на Львівщині, на Чернігівщині. А потім став на захист Донеччини, де і поклав своє молоде життя.
Поговорили усього сім хвилин...
«Нещодавно його старша сестра Олена оголосила у соцмережі про збір коштів на автомобіль для військових, де служив Артем. Гроші збирали, як то кажуть, усім миром, і врешті авто таки придбали.
17 липня тато Артема Микола Михайлович із зятем Євгеном переправили та подарували хлопцям цей автомобіль. Там батько побачився зі своїм сином, їм вдалося поспілкуватися кілька хвилин. «Поговорили усього сім хвилин…» - говорив пізніше Микола Михайлович.
Ці сім хвилин були останніми, коли батько бачився зі своїм сином. Наступного дня, 18 липня, Артем зателефонував до батьків. Заспокоїв, сказав, що все добре та попередив, що кілька днів не зможе виходити на зв’язок. Вже тоді у його батька з’явилися нехороші передчуття. А ще за три дні Артема не стало…» - розказує Світлана Охріменко.
Неможливо навіть уявити, що відчувають рідні, коли наші мужні українські військові віддають свої життя у боях за свободу рідної землі. Для країни вони – Герої, для найрідніших людей – діти, чоловіки, батьки, брати чи сестри, які назавжди лишаються у пам’яті та розбитому горем серці…
«Важко підібрати слова, щоб висловити глибокі співчуття батькам і рідним Артема… Невимовна туга назавжди залишиться на душі його мами Тетяни Володимирівни, моєї колеги, яка багато років пропрацювала і зараз працює вчителем у Вирівській школі. Пам’ять про Артема – це наш біль і наша гордість за те, що мали честь жити і працювати поряд із ним. Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, усіх, хто знав його, любив і шанував», - говорить Світлана Іванівна.
Прощання з Артемом Крючковим відбудеться в середу, 27 липня, о 12.00 у Свято-Воскресенському кафедральному соборі в Сумах. О 14.00 його поховають на Алеї Слави на Барановському кладовищі.
