Життя під час війни

86-річна Раїса Миколаївна все життя прожила у Білопільській громаді. Рідна оселя, знайомі вулиці, усе це тримало її до останнього, та постійні обстріли змусили замислитися над найважливішим: власним життям

Тиша лякає. Андрій дивиться в стелю й чекає прильотів. Почути б один, два, три, вісім, двадцять три, тридцять один, сорок – і можна засинати. Але все тихо. Навіть солов'ї й собаки мовчать. Третя година ночі, а Андрій лежить, дивиться в стелю й чекає прильотів. Прильотів не буде, бо Андрій у маленькому містечку на заході країни, і прильотів тут не було ніколи.

Чи могли б ви уявити, що в прифронтовому місті, де загроза смерті не зникає ні на секунду, може активно розвиватися волонтерський рух? У Білопіллі таким осередком став центр плетіння маскувальних сіток, що працює вже понад сім років. Його заснував у 2018 році Сергій Долуда.

19 квітня 2024 року стало чорним днем для Білопілля. Ворог нещадно обстріляв місто, і снаряди накрили житлові квартали, забравши життя мирних людей, зруйнувавши десятки будинків. Серед поранених був і наш земляк Богдан Некрасов.

Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році заклад працював безперервно, незважаючи на постійні обстріли, руйнування та ракетні удари. Лікарі первинної ланки проводили прийоми пацієнтів, виїзні консультації у селах, а сама лікарня, навіть після пошкоджень (вибитих вікон, завалів), продовжувала і продовжує надавати допомогу, рятуючи людські життя. Без перебільшення, ця лікарня стала символом стійкості медичної системи на Сумщині, продовжуючи функціонувати під постійним вогнем.

Уряд ухвалив постанову про підтримку цивільних українців, яких росія незаконно позбавила свободи. Документ розробило Мінрозвитку у взаємодії з Секретаріатом Уповноваженого ВРУ з прав людини і Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими.

Мільйони українців постраждали від повномасштабної агресії Росії: втратили домівки, здоров'я, близьких чи були змушені тікати. Міжнародний Реєстр збитків для України (RD4U), створений у Гаазі за підтримки Ради Європи, України, ЄС та понад 40 країн, фіксує ці збитки. Ми поспілкувались із Наталією Єсіною, правозахисницею Української Гельсінської спілки з прав людини, щоб розібратися, для чого українці мають подавати заяви в Реєстр та як правильно це зробити.

В умовах повномасштабної війни, яку розв’язала росія, національний спротив набув критичної ваги. Відсіч агресору стала справою всього українського народу, а підготовка цивільних до дій у надзвичайних умовах — надважливим чинником нашої стійкості. У Сумах та Ромнах діє програма підготовки громадян до національного спротиву, що охоплює 48 годин навчання протягом 8 тижнів.

Поліцейські вивезли 86-річну мешканку, яка проживала менш ніж за десять кілометрів від лінії зіткнення. Через постійні ворожі обстріли соціальні служби не мали змоги забезпечити їй належний догляд, тож звернутися по допомогу до спецпідрозділу поліції.

З початком вторгнення росії в Україну життя наших громадян розділилося на «до» та «після». Багато українців набули статусу учасників бойових дій і стали потребувати особливої підтримки від держави. Зокрема, і в такому важливому для них питанні, як адаптація до життя поза військом. А саме – отриманні прийнятного місця роботи, яке б дозволяло ветерану сповна виявити свої знання та вміння.

Допомоги потребувало подружжя з Білопільської громади. 76-річний Віктор Дмитрович багато років тому повністю втратив зір, його дружина Надія, з якою вони проживали разом, також була маломобільною —  біль у ногах не дозволяв їй пересуватись без допомоги.

Екіпаж відправився до Білопільської громади, де необхідно було евакуювати 72-річну жінку та її 69-річного брата. «Білий янгол» швидко відреагував на звернення та вже за кілька годин дістався до пункту призначення, проте шлях назад виявився надзвичайно небезпечним...