Життя під час війни

Представники Сумської обласної організації Товариства Червоного Хреста України доправили гуманітарний вантаж для жителів вразливих категорій Ворожбянської громади.

26 березня 2026 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець представив Спеціальну доповідь «Місцеві програми підтримки ВПО: аналіз ефективності та перспективи». Це перший комплексний аналіз того, як насправді працюють місцеві цільові програми підтримки внутрішньо переміщених осіб на рівні областей, районів і громад.

Під головуванням Білопільського міського голови Юрія Зарка, за участі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Володимира Відуєва, начальника Служби у справах дітей виконкому міської ради Світлани Гголоваченко та т.в.о. начальника ВП №1 м. Білопілля Сумського РУП ГУНП України в Сумській області Сергія Бойка, 2 березня 2026 року відбулась нарада щодо евакуації дітей із прифронтових територій.

Наша розмова про діяльність Ради за попередню каденцію - з секретарем Ради Людмилою Руденко. Пані Людмила не з чужих розповідей знає проблеми ВПО, адже має цей статус з 2014 року. Після початку російської агресії вона вимушена була виїхати з Луганщини і ось уже понад 10 років мешкає на Сумщині.

Якими були чотири роки повномасштабної війни для Сум і завдяки чому «Місто-герой України» вистояло і продовжує боротьбу в умовах щоденних атак по цивільній інфраструктурі?

Про безпекову ситуацію у Білопіллі та Ворожбі сьогодні говорять усі — як жителі цих громад, так і їхні рідні. Ситуація справді дуже складна, передусім через загрозу ударних дронів, зокрема FPV-дронів на оптоволокні та інших безпілотників. Про це говорять і Ворожбянський міський голова Андрій Дружченко, і Білопільський міський голова Юрій Зарко.

Про Назара Манжару написали ледь не всі українські ЗМІ. Назар надав першу допомогу пораненій жінці і вкотре довів, що в Сумах завжди потрібно знати й розуміти, як рятувати своє життя та життя інших.

Хоч редакції газет «Вісник Куп’янщини» та «Білопільщина» переїхали в більш безпечні місця, вони намагаються гуртувати навколо себе розкиданих війною людей.

Важко було уявити того четверга, 24 лютого, що попереду — роки повномасштабної війни. Ми прийшли на роботу, як завжди. Вранці чули вибухи. Ширилися чутки про танки в місті, про десант на вулиці Гагаріна… Розгубленість. Страх. Невизначеність. Почалася наша боротьба. Наш спротив.

Наші колеги-журналісти з Чехії відвідали Херсон, Суми та Харків — регіони, що живуть під постійною загрозою обстрілів і дронових атак, але тримаються, попри все! У своєму репортажі Томаш Бролік та Ондржей Кундра фіксували не лише хроніку війни, а й те, як у містах за кілька десятків кілометрів від російського кордону люди продовжують народжувати дітей, ходити на роботу, відкривати школи під землею й вірити в майбутнє.

Коли до мене звертаються колеги з інших регіонів чи з-за кордону з проханням попрацювати в Сумах, я завжди відчуваю дві речі — радість і велику відповідальність. Радість — бо це можливість розповісти про наше місто і довіру колег. Відповідальність — бо розумію: якими побачать Суми вони, такими їх побачить і світ.

Впродовж останніх шести місяців газета "Білопільщина" і сайт Білопілля.City приділяли посилену увагу питанням, із якими постійно доводиться стикатися мешканцям прифронтових територій, до яких відноситься і Білопільщина. Шляхом розповідей про той чи інший досвід роботи ми прагнули його масштабувати і таким чином допомогти вирішити нагальні проблеми як окремій людині, так і громадам, що перебувають під обстрілами. Чи стали ці поради та досвід у нагоді для інших людей? Про це ми попросили розповісти начальника Білопільського відділу Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості Юлію Гедерим.