Життя під час війни

Волонтерський рух на Білопільщині започаткований уже давно. А з початком російсько-української війни набув масового характеру.

Білопільська філія обласного ЦЗ не припиняла працювати ні на один день. І 24, і 25 лютого ми виконували визначені керівництвом завдання. Люди виходили на свої робочі місця, зберігали архіви, працювали з документами.

Владислав Скоробагатько загинув на третій день війни під Черніговом. Поховали його більш ніж через місяць, бо тіло довго не могли вивезти з оточеного міста.  Не дочекалися батька, сина, брата, дідуся в рідному Білопіллі. 

Цинічно, безжально і жорстоко ворог на Білопільщині вбиває людей, знищує сільгосппідприємства, техніку, безжально руйнує наші пам'ятки історії.

Питання курсування автобуса № 3 за маршрутом «Білопілля – Ворожба» ми піднімали вже неодноразово. І воно й досі залишається актуальним.

У підрозділах морських піхотинців вже не один рік воюють наші земляки, які підписали контракти і з 2014 року захищають Україну. Втім, із 24 лютого наша країна, як і армія, відкрила нову сторінку своєї героїчної історії.

Через повномасштабне вторгнення РФ в Україні запроваджено заборону на виїзд із країни чоловіків призовного віку. Обмеження діятимуть і в 2023 році – до закінчення воєнного стану. Водночас окремі категорії громадян зможуть перетнути кордон на законних підставах.

Мета нашої співпраці – розширити можливість отримання інформації для жителів прикордонних територій, жителів усіх громад Білопільщини.

"Білопільщина" продовжкє свою сторічну історію. Новий рік - нові можливості.

Всі ми, хто з 24 лютого, хто ще раніше, незалежно від віку, професії, соціального статусу стали волонтерами. Іншими словами почали допомагати нашій Армії: хто чим міг.

Давайте разом зробимо онлайн-екскурс по нашому сайту й ще раз, але вже з урахуванням сьогоднішнього досвіду, переглянемо матеріали, які ми публікували з 1 січня по 23 лютого.

Білопільська громада отримала авто швидкої допомоги з Чехії і чергову партію потужних генераторів від міжнародних партнерів