Герої не вмирають...

17 січня Білопільська громада попрощалася з нашим земляком Володимиром Старіковим - люблячим батьком, відданим другом, воїном Збройних сил України. Володимир загинув 15 січня 2026 року внаслідок ворожого авіаудару по місту Білопілля.

27 грудня 2025 року в Миколаївську громаду повернувся «на щиті» наш земляк, воїн Денис Криловецький. Захисник загинув 15 вересня 2024 року біля н.п. Гірник, Покровського р-ну, Донецької області. Воїну назавжди - 37...

23 грудня родина і близькі провели у вічність солдата, військовослужбовця Збройних сил України Олександра Тюріна. Серце захисника зупинилося 15 грудня 2025 року. Йому назавжди – 37 років...

18 грудня 2025 року Річківська громада зустріла свій біль, свою скорботу і свою безмежну гордість. Додому, на вічний спочинок, повернувся житель села Білани Віталій Нечипоренко. Захисник загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу противником у районі населеного пункту Новоплатонівка Ізюмського району Харківської області.

17 грудня в Улянівку повернувся "на щиті" військовослужбовець 92 окремої штурмової бригади Ігор Семоненко

У суботу, 13 грудня 2025 року, в Миколаївську громаду повернувся на щиті старший сержант поліції батальйону особливого призначення Артем Щербак…

Знову сумна звістка прийшла в Миколаївську громаду – 8 грудня у Марківку повернувся на щиті воїн-захисник Денис Шатрюк, який загинув 28 листопада 2025 року, поблизу населеного пункту Русин Яр Донецької області.

Денис був прикладом справжньої відданості Україні, мужності й стійкості для своїх побратимів. Він міг би зробити ще багато важливого для своєї країни, свого народу, своєї родини. Але не судилося…

28 листопада начальник Сумської ОВА Олег Григоров зустрівся із рідними шести загиблих воїнів із Сумського району та передав рідним високі державні нагороди полеглих захисників. Серед відзначених посмертно – троє захисників із Білопільщини.

Білопільська громада попрощалася із захисником України на позивний «Сем», люблячим батьком, вірним сином свого краю Сергієм Подобрієм.  

Валерій Панченко народився 11 січня 1976 року, закінчив місцеву Улянівську середню школу. З липня 2024 року служив у 5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби, захищаючи територіальну цілісність України. На жаль, серце героя перестало битися 19 листопада

Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну. Його мужність, відданість і любов до рідної землі назавжди залишаться у пам’яті побратимів, рідних та всіх, хто його знав. А посмертна нагорода стане для його рідних одвічним нагадуванням про тверде і самовіддане рішення Олександра захищати країну від ворога…