Солдат 2 Інтернаціонального легіону оборони України з позивним Флетчер з власного досвіду знає, що означає бути громадянином вільного світу, жити і діяти заради інших.
Історія Олександра Дудченка — про те, як людина робить свою роботу чесно й тихо, без потреби щось комусь доводити. Про шлях, який не героїзує, але примушує задуматися: що означає залишатися на своєму місці, коли країну тримає не пафос, а проста людська стійкість.
З дозволу редакції “ Black Sky” публікуємо інтерв’ю Pawel Bobolowicz та Artur Zhak з заступником командира 1 Інтернаціонального легіону оборони України Юрієм Комарницьким.
Микола Бичук у цивільному житті актор та режисер. Широкомасштабне вторгнення чоловік зустрів у Чернігові. Одразу ж долучився до волонтерської роботи, згодом створив документальний фільм про військові злочини російських окупантів на Чернігівщині.
Дехто народжується, аби служити й захищати тих, хто цього потребує. Та інколи допомогти можна лише зі зброєю в руках. Коли зло вдаряє по невинних танками й ракетами, самих лише добрих слів замало. Лефті став одним із тих, хто відчув це всією душею після жорстокого нападу росії на український народ.
Володимир Дранченко — наш земляк, людина, для якої слово «служба» ніколи не було порожнім. У мирному житті він працював у карному розшуку, щодня стояв на сторожі закону. Сьогодні під позивним «Бурий» він захищає нашу державу біля Часового Яру, де війна триває щодня і щохвилини. У розмові він відверто розповів про свій шлях від поліцейського до воїна, про побратимів, мотивацію і віру в перемогу.
Як працюють дробовики різних видів та систем, розказує і показує військовослужбовець 3 Інтернаціонального легіону оборони України, один із інструкторів-наставників, “Болеславович”.
Військовослужбовець 3 Інтернаціонального легіону оборони України з позивним “Цакін” у мирному житті був режисером документального кіно. Зараз у його руках пульт важкого безпілотного бомбера “Вампір”, що кружляє над нами. Легіонер готує зовсім інший історичний сценарій для справжніх подій, хоча знятий камерою дрона фільм безумовно буде документальним.
Коли ми вперше зустрілися, Віві ще спирався на милиці – загоював поранення. Одразу впадало в очі його обличчя – зовсім юне, втім уже сповнене спокійної гідності. Відчувалось: він не прагне говорити мовою героїчних звернень. Та сама його постать була промовистим посланням до світу.
Російські окупанти, окрім широкої номенклатури штатних засобів мінування, застосовують багато варіантів розтяжок і різноманітних саморобних вибухових пристроїв. Нехтуючи будь-якими правилами Міжнародного гуманітарного права, а нерідко – і банальної логіки, вони мінують усе: особисті речі, зброю, боєприпаси, гаманці, дитячі іграшки та навіть тіла своїх холодних колег.