Від війни в Україні страждають не лише люди, а й тварини. На допомогу їм приходять зоозахисники, ветеринари, волонтери і навіть професійні військові. Їхні вчинки згуртовують і подають приклад іншим.
Зоозахисники Білопілля
Фото: Зоозахисники Білопілля
До того, як утворилась їхня організація, зоозахист і волонтерство вже були розвинуті в Сумах, де центр допомоги тваринам діяв уже сім років.
– У кожного з нашої команди на той час були підопічні тварини, - розповідає зооволонтерка Інна. – Пам’ятаю, влітку 2020 року у дворі однієї з місцевих багатоповерхівок безпритульна собака привела вісім цуценят, і, уявіть лише, всі були дівчатка! Ось вони нас і об'єднали. Впродовж місяця ми знайшли для них дім, а їхня матуся Рижка стала першою собакою в Білопіллі, котра отримала кліпсу. Й ми загорілися діяти далі, бо тварин по місту було багато…
Згодом зоозахисникам виділили місцевість, де вони зробили перетримку для тварин і сьогодні дають прихисток чотирилапим безхатькам. Дівчата створили сторінки у соцмережах, де публікували дописи про вакцинацію та стерилізацію тварин і максимально закликали людей допомагати всім, чим можливо: соломою, тирсою, ліками, будівельними матеріалами, їжею… Небайдужі люди – діти, дорослі, посадовці та підприємці - відгукувалися на їхні прохання про допомогу.
- З початком повномасштабного вторгнення стало набагато важче, - продовжує Інна. - З вакцинами були великі перебої, тварин у місті побільшало, бо люди, рятуючись від обстрілів, залишали домівки і покидали свою живність. Майже не змінилась ситуація і зараз. Уявіть лише – буквально днями нам у центр перетримки взагалі перекинули через паркан собаку в мішку!
Та попри все, зооволонтери продовжують працювати. Варять їсти, годують, лікують, стерилізують і вакцинують своїх пухнастих «постояльців», яких у них сьогодні близько 50. Із харчами чотирилапим допомагають військові – привозять відходи зі своєї кухні.
Нещодавно дівчата оголошували збір на крупи, який уже закрили, зараз збирають на підтримку своїх утриманців: на ліки, дрова, газ, пальне, крупу, водія, робітника, ремонт і все те, що не дає їхнім рукам і лапкам опуститися.
- Наразі маємо велику потребу у вакцині для цуценят, яка коштує близько 200 гривень, а їх потрібно дві на одну собаку. Періодично за можливості звертаємось до різних міжнародних організацій із проханням допомогти нашим собачкам…
Представники однієї з зооорганізацій приїжджають у наше місто, аби провести безкоштовну стерилізацію. Про це ми також сповіщаємо власників тварин через наші ресурси у соцмережах. Приходять, приносять своїх улюбленців, - говорить Інна.
Особливо нелегко доводиться тваринам взимку, під час сильних морозів. Тож, зооволнтери Білопілля роблять усе від них залежне, аби хоч якось покращити перебування тварин на перетримці. Утеплюють будки соломою, оббивають їх старими килимами та речами, які привозять люди, намагаються посилено годувати чимось поживним.
Порятунок тварин – невід’ємна частина її життя
Фото: з особистого архіву Наталії
Допомозі безпритульним тваринам присвятила своє життя і жителька Білопілля Наталія.
У наше місто жінка переїхала кілька років тому, невдовзі почала спілкуватись із місцевими зооволонтерами, і відтоді її будинок став прихистком для чотирилапих пухнастиків, яких Наталія забирала з вулиці або брала на тимчасову перетримку. Вже вдома лікувала та доглядала за котиками, яких на сьогодні у неї семеро. А ще - три собаки.
- Майже всіх своїх «підопічних» я знаходила на вулиці у жахливому стані – хворих, скалічених, голодних… або ж підкидали чи приносили зі словами «Якщо не заберете, я його втоплю!». А скільки таких котів і собак ми з дівчатами-зооволонтерками знаходимо в картонних коробках обабіч доріг і на смітниках! Тварин просто викидають, як непотріб, залишають на жахливу голодну смерть. Іноді від побаченого кров стигне в жилах…
Тож, коли бачу на вулиці покинуте кошеня, не можу просто пройти повз, бо розумію, що воно не виживе… Забираю додому, починаю лікувати, обробляю від паразитів, несу їх на стерилізацію до незмінних помічниць – власниці ветклініки Галини Ткаченко та її донечки Марії.
Це жінки з великими серцями, які не лише годують і лікують безпритульних тварин, а й допомагають знайти їм нові домівки, - розповідає Наталія.
Персидський Персик освоївся у новій родині
Фото: з особистого архіву Олени
Майже рік тому користувачі нашого сайту і читачі газети познайомились із історією кота Персика, який знайшов собі нову «матусю». Місцева жителька Олена врятувала пухнастика, який перебував на межі життя і смерті: змерзлий, хворий, голодний, він просто сидів на вулиці, в очікуванні порятунку… чи своєї загибелі.
Тривале лікування та дбайливе ставлення жінки допомогли тварині вижити. Поступово у Персика загоїлися рани після операції, відросла обрізана шерсть, якої на момент порятунку довелося позбавитись через бруд і купу ковтунів. Зараз котик – доглянутий і щасливий, живе в ідеальних умовах, зі своїми, тепер уже, друзями – кішкою Сімою та котиком Сєнєю, які прийняли його у свою котячу родину.
Зі слів його власниці, з огляду на свій вік, Персик досить розумний, та після одужання почав виявляти свій характер! Коли щось йому не подобається, показово може піднести рятівниці «мокрий сюрприз» десь на підлозі, але, як говорить Олена, ця порода котів така вередлива в принципі.
Знайшов спільну мову зі своєю «сусідкою» і місцевий дворовий пес Шарік. Кілька років тому спроба Олени познайомитись ближче з чотирилапим закінчилась прокушеним пальцем, бо на той час недовірливий пес був агресивним і практично нікого до себе не підпускав, але сьогодні ситуація змінилась. Зараз дозволяє Олені його погладити та почухати спинку, хоча довіряє далеко не всім.
Фото: з особистого архіву Олени
- Шарік живе у дворі будинку, де я працюю. Ми підгодовували його разом із іншими мешканцями. Після одного з сильних обстрілів міста, поступово виїхали всі мої сусіди, тож ми з Шаріком лишились удвох. Тепер, буває, заглядає до мене в гості, то пускаю погрітися, пригощаю чимось смачненьким…
Нещодавно з Шаріком сталася біда - на нього напали безпритульні собаки, сильно його покусали. Лікувати його Олені допомагають військові: привозили до нього ветлікаря, а коли потрібно було колоти песику необхідні препарати, хлопці тримали його, щоб раптом не злякався та не вкусив...
- Хлопці дуже переймаються долею Шаріка, щодня їм "звітую", як він почувається. На сьогодні начебто йде на поправку...
Хочу звернутися до всіх із великим проханням: не залишайтеся байдужими до безпритульних чотирилапих, яких ви бачите на вулиці, - говорить Олена. – Якщо не маєте змоги забрати додому кота чи собаку, то хоча б запасіться невеличким пакетиком корму чи окрайцем хліба, аби, зустрівши на своєму шляху голодну тварину, нагодувати її й подарувати часточку добра.
Адже людяність не повинна бути вибірковою. Вона не має статусу чи віку, не розрізняє тих, кому допомагати треба, а кому ні, залежно від того, хто потребує порятунку – людина чи тварина. Людяність має бути завжди, незалежно від часу доби, пори року чи ситуації в нашій країні, - впевнена Олена.
Захищають країну і рятують тварин
Фото: з особистих архівів військових (2022 р.)
Тварини в ЗСУ – то окрема тема, то тисячі історій, варті того, аби про них розповісти.
Ми всі захоплюємось мужністю та силою українських військових, які, незважаючи на небезпеку та холод, відкинувши страх і втому, люто й запекло вибивають ворога з наших територій. Втім, разом із цією лютою ненавистю до окупантів, в їхніх серцях горить теплий вогник любові до рідної землі та братів наших менших. Серед таких - захисники зі Львівської бригади, що дислокувалась на Білопільщині у 2022 році.
Військовослужбовець Григорій прихистив безпритульну собачку Малу, котра прибилась на позиції до наших захисників і завжди виглядала свого рятівника, коли він виїжджав на бойове чергування.
Ігор, разом зі своїми побратимами, врятував пораненого собаку, який прийшов на позиції зі зламаною задньою лапою… Хлопці зібрали кошти на вартісну операцію і зробили все, аби Капсуль (так назвали пса) отримав шанс на нове життя.
Олександр, окрім своїх безпосередніх обов’язків, шукав нові домівки для покинутих кошенят і цуценят. Деяких він знайшов зовсім маленькими, годував їх із піпетки, а коли настав час їхати на ротацію, його дружина-зооволонтерка приїжджала до Білопілля, аби забрати цуценяток до Львова.
Військовослужбовець Олександр, окрім захисту країни, допомагає шукати чотирилапим нові родиниФото: з архіву Олександра
- Я приїжджала на Білопільщину до чоловіка, коли його підрозділ там дислокувався, - розповідає дружина Олександра Марія. – Саша підгодовував безпритульних собак і одного дня знайшов трьох цуценят. Їхня матуся кудись зникла, тож він і забрав їх собі. Потім його роту вивели з Сумщини й двох цуциків-хлопчиків через ветлікарку пані Галину ми прилаштували до нових господарів. Дівчинку я забрала з собою до Львова. Так вона в нас і лишилась. На жаль, хлопчики-цуценята потрапили на ланцюг, не такої долі ми їм хотіли, але тоді я не мала змоги забрати всіх трьох, поспішали з прилаштуванням, тому вже як є. Добре, що вони живі... Ну, а красуня Айна в нас – улюблена дитина!
Загалом, у нас дома три собаки і п’ятеро котиків – майже всі вони врятовані. І хоч я не волонтер, але інколи допомагаю безпритульним тваринам тут, на Львівщині.
Айна - улюблениця своїх рятівниківФото: з особистого архіву родини
У травні 2022 року знесилене, хворе і майже сліпе через хворі очі кошеня з даху гаража врятував військовий Микола. Коли ж їхав у відпустку до Львова, забрав малечу з собою. Тепер красуня Мавка живе у його родині.
А врятований яструб із перебитим крилом, завдяки військовим та волонтерам, отримав «київську прописку», оселившись в одному зі столичних притулків для екзотичних птахів.
– А я навіть імен рятівників не знаю… – розчулено говорить власниця місцевої ветклініки Галина Ткаченко. – Та й узагалі згадуємо усіх тих захисників і до сьогодні. Це були такі добрі хлопці, дуже дбали про безпритульних тварин, допомагали їм. Хотілося б дізнатись, як зараз склалась доля тих військових і врятованих ними тварин…
На варті спокою Білопільщини
Фото: Н.Ткаченко
Долучаються до допомоги тваринам і місцеві захисники, які несуть службу на блокпостах Білопільської громади. Влітку минулого року ми розповідали нашим читачам про пухнасту кицьку Беретту – маленьку знайду та ще двох кошенят військовим підкинули у коробці прямо на блок-пост!
Місцевими «зірками» стали дві сестрички-собачки Люся та Дуся, котрі несли службу на блокпості, вчасно повідомляючи хлопцям про небезпеку.
Переймались історією вагітної Гільзи та її обранця Пірата, який згодом поїхав у Бахмут… До речі, минулого літа Гільза навела шістьох цуценят, яким наші захисники знайшли нових власників. Стерилізувати матусю на той час не вдавалося, бо всі спроби відвезти її до ветклініки закінчувались її втечею!
Гільза (фото 2023 року)
Сьогодні захисники чергують на інших блокпостах, але слідкують за долею своїх чотирилапих друзів.
- З минулого літа котиків у нас побільшало – на одній із позицій маємо їх аж вісім! – говорить військовий Сергій Вікторович. – Прийшли до нас із навколишніх сіл, куди ж ти їх подінеш? За головну там – наша кицька Беретта. А собак розділили по позиціях, бо було аж 12! Сьогодні нові підопічні «служать» разом із нами, а Гільза, Люся та Дуся на попередньому блокпосту.
Беретта (фото 2023 року)
Кошти для тварин із Херсону
Трагедія на Каховській ГЕС, що сталась у червні минулого року, завдала багато болю та, разом із тим, об’єднала мільйони українців у їхній біді… У тому числі й жителів Білопільщини, яких зміг згуртувати місцевий волонтер, студент Сумського національного аграрного університету Артем Бабак. Він оголосив збір коштів і буквально за кілька днів зібрав близько 30 тисяч гривень, аби придбати на них матеріали для Сумського притулку, до якого планували евакуювати тварин із затопленого Херсону.
Фото: з особистого архіву Артема
Окрім того, починаючи з 2022 року, Артем, разом із друзями, допомагає своїм землякам, які постраждали від російської агресії, оголошує збори для родин, котрі опинились у складних життєвих обставинах, у яких ворог пошкодив житло, і для малечі з прикордоння, для якої вони купують подарунки до свят.
Всі дороги ведуть… у ветклініку
Жінка, про яку ми постійно згадуємо у своїх «зоо-публікаціях», навідріз відмовляється фігурувати на фото чи відео.
- Краще напишіть про людей, які рятують тварин і звертаються до нас за допомогою, - усміхається власниця місцевої ветклініки пані Галина. – Вони заслуговують на те, щоб про їхню роботу знали всі!
Звісно, погоджуємось. Але в той же час, усіх цих людей об’єднує не лише бажання допомагати тваринам, а й спільний маршрут, який веде до ветеринарної клініки Галини Ткаченко. Приносять врятованих тварин на стерилізацію та вакцинацію, приходять за кормом, ліками та професійними порадами.
Втім пані Галину та її доньку Марію можна по праву назвати зоозахисниками, бо вони також не лишають безпритульних тварин напризволяще.
- Що це за собачка? Ваш? – запитала у ветлікарки, прийшовши до неї за коментарями та побачивши невеличкого песика, який бігав по території на правах справжнього господаря.
Цезар-Вася знайшов собі нових господарів
- Цього песика рік тому ми забрали з прикордонної Іскрисківщини, - розповідає пані Галина. – Його господарі виїхали, тож нас і попросили знайти йому нову домівку. Поки він був у нас на перетримці, моя донька прямо таки в нього закохалася. Так і лишився у нас. Розумний грайливий песик, колись був Цезарем, а тепер – Вася. Особливо він любить мого чотирирічного онука Даню. Коли той спить, Вася нікому не дозволяє його будити, лягає поруч і гарчить на всіх, щоб не чіпали дитину.
"Доброго дня. А що Ви хочете у мене купити?" - звернувся до мене внук пані Галини, маленький Даня, і показав наявний товар.
- Аби ви знали, скільки безпритульних тварин шукають порятунку і допомоги… - говорить Марія. – Як можемо, допомагаємо: годуємо, лікуємо, шукаємо їм нові домівки. Робимо все, аби тварини мали нормальне життя, але згодом на їхньому місці з’являються нові, бо знову викидають, виганяють…
- Ми дуже вдячні місцевим зооволонтерам і просто небайдужим людям, які розуміють цінність життя, навіть якщо це життя тварини, - долучається до розмови пані Галина. – Вдячні й військовим, яким небайдужа доля чотирилапих… Часто згадую, як хлопці допомагали на початку повномасштабного вторгнення: передавали дуже багато їжі у місцевий центр перетримки тварин, допомагали з ліками для тварин, коли ми були в оточенні. Тоді в магазинах не було продуктів, в аптеках не було медикаментів. То вони замовляли необхідні ліки для тварин у Львові, їм присилали або привозили, а хлопці передавали і дарували нам, аби ми мали змогу лікувати тварин. Натомість ми теж старались підтримувати наших захисників, передавали їм плетені шкарпетки чи іншу допомогу, що було в наших силах.
- Кожна людина, яка дає прихисток чи навіть просто підгодовує вуличних котів і собак, варта щирих слів подяки… - продовжує Марія. - Та хіба ж вони можуть охопити своєю увагою всіх безпритульних чотирилапих, котрі шукають порятунку? Хочеться, щоб кожен із нас вносив хоча б маленьку часточку милосердя у навколишній зоосвіт… Також хотілося б звернутися до власників тварин, аби вони подбали про стерилізацію своїх домашніх улюбленців, аби потім не довелося викидати їхніх маленьких дитинчат на смітники і не підкидати тим, кому не дозволяє совість залишати тварин на вірну смерть. Тим більше зараз, коли на вулиці великі морози. Вакцинуйте, стерилізуйте своїх чотирилапих друзів, дбайте про братів наших менших, аби зробити своє життя добрішим, а їхнє – трішки щасливішим.
Матеріал підготовлено за партнерства з головним редактором Н.Калініченко.
