Пам’ятаємо...

7 серпня удар російського безпілотника «Молнія» по Білопільському базару забрав життя ще одного мирного жителя громади. 82-річний Дмитро Швачич був серед 13 людей, які того ранку зазнали поранень. Медики боролися за його життя, однак травми виявилися надто тяжкими — наступного дня чоловік помер у лікарні.

Того ранку Віра Тимофіївна, як і багато років поспіль, поралася по господарству. Вийшла на подвір’я випустити каченят і налити їм води. За мить російський удар обірвав її життя — просто біля рідного дому, де вона прожила свій довгий вік, виростила дітей і щодня дбала про господарство.

1 серпня російський дрон відібрав ще одне мирне життя. Внаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю у Ворожбі загинув наш земляк, уродженець Ворожби, житель Білопілля, 63-річний Олександр Вікторович Піскун.

Ще одна мирна людина стала жертвою війни, яка щодня забирає найдорожче — людські життя...

Наталія Левченко не доїхала кількасот метрів до батьківської хати. Олександр Ворона, який усе життя служив людям і мріяв проводити більше часу з родиною, помер від смертельних поранень після атаки ворожого дрона. Микола Бублик загинув на своїй землі, яку обробляв усе життя і яку відмовився покинути навіть під загрозою війни.

Вранці 6 червня російські війська атакували Ворожбянську громаду дронами та керованими авіаційними бомбами. Унаслідок удару ворожого FPV-дрона на території власного домоволодіння загинув житель Ворожби Дмитро Миколайович Воропай.

Щороку 4 червня Україна схиляє голови в пам’ять про дітей, чиї життя забрала війна. За кожною цифрою офіційної статистики — обірвані мрії, недописані шкільні зошити, нездійснені плани та розбиті серця батьків. російська агресія забрала сотні дитячих життів по всій країні. Серед них — маленькі мешканці Білопілля, чиї імена назавжди залишаться болючим нагадуванням про ціну цієї війни.

24 травня 2026 року раптово обірвалося життя Віталія Петровича Могиленця – людини, яку у Білопіллі добре знали і поважали.

23 травня 2026 року, після тяжкої хвороби, на 78 році життя відійшов у вічність дитячий хірург Білопільської міської лікарні Олександр Іванович Лєсовий.

Минув рік від того страшного травневого ранку, який назавжди залишив болючий слід у серці Білопільщини. 17 травня 2025 року ворожий «Ланцет» безжально атакував рейсовий автобус Білопілля – Суми.

Війна знову забрала життя мирної людини — просто на порозі її дому, там, де має бути безпека і спокій. У четвер під ворожим обстрілом загинув наш земляк, мешканець Білопілля Юрій Сохань. Його життя обірвалося раптово й жорстоко: ввечері, коли він заходив до власного будинку, стався скид із ворожого дрона. Юрій отримав смертельні поранення і загинув на місці.

Пішла з життя Любов Борисівна Лєпьошкіна — людина великого серця, щирої душі та безмежної відданості своїй справі. Вона мужньо боролася з важкою хворобою до останніх днів, не розповідаючи про це нікому. Не любила жалю й співчуття, не хотіла обтяжувати інших своїм болем, бо завжди вважала, що кожен має свої турботи. Вона тихо несла свій тягар, з вірою і силою, які викликають глибоку повагу.