Життя під час війни

Як живе Білопілля в останні тижні травня після оголошеної евакуації

Ми зустрілись із цим чоловіком у Білопіллі, на площі поблизу автовокзалу. Його примітний автомобіль стояв самотньо, бо всі інші машини швидко проїжджали далі. Ми зупинились і познайомились. Довелося, правда, трохи підключати перекладача Микиту з Варшави, який на гучному зв’язку дещо уточнював мені та Мареку.

Куди виїжджають жителі прикордоння? До якої точки призначення їх везуть? І що з ними буде далі? Ці питання хвилюють і тих, хто виїжджає, і тих, хто має сміливість залишатися у рідному місті.

Сільський Будинок культури – найвеличніша споруда в селі. Колись тут вирувало життя, у кілька змін працював спортзал, відвідувачі грали в більярд, щотижня творчі колективи проводили культурномистецькі заходи. Зараз із працівників залишився один директор Микола Цюпка.

14 травня з Білопільської громади евакуювались 30 жителів, із них 6 дітей. Умови перебування вимушених переселенців перевірив начальник Сумської ОВА Володимир Артюх.

Іноді, під час написання та публікації матеріалів, мимоволі виникає думка, як через кілька років чи десятиліть, наші нащадки візьмуть до рук стареньку пожовклу підшивку «Білопільщини» воєнного 2024 року і прочитають про героїв наших публікацій – військових, листонош, енергетиків, комунальників, медиків …та багатьох інших людей, котрі у надважкий для країни час залишались на своєму посту і попри все виконували свою роботу на прикордонні.

Не лише про газети, головне - у світі знають і чують про життя людей на прикордонні, яке висвітлюють наші видання.

Відомий український фотограф Ян Доброносов нещодавно побував у Білопіллі й подивився на наше зранене місто через об’єктив свого фотоапарата.

Напередодні Великодня директор Улянівського хлібозаводу Любов Сахненко передала паски підопічним Білопільського територіального центру соціальної допомоги.

Про земляків, об’єднаних в одну велику родину, поговоримо сьогодні з білопільчанкою, адміністраторкою Телеграм-чату «Білопільщина Чат» Вікторією Шенкаренко. А ще – про те, як один із популярних сьогодні месенджерів допомагає рятувати людей.

Ми вже не один раз розповідали про улянівських хлібопекарів, про продукцію, яку вони випускають. За два роки вторгнення багато місцевих підприємств і виробництв або скоротили, або припинили діяльність. Про те, що ми побачили, коли приїхали нещодавно в Улянівку - в нашому матеріалі.

На нашу думку, саме місцеві підприємці – це символ стійкості і незламності країни, які демонструють ці якості не за бюджетні кошти, а ще й сплачують у бюджет. Наші місцеві підприємці – це люди, які ризикують не лише своїми статками, товарами, бізнесом, а й часто – життям.