Життя під час війни

Евакуація триває із Білопільської, Ворожбянської, Річківської, Краснопільської, Миропільської, Юнаківської, Хотінської та Миколаївської сільської громад. Загалом, у Сумському районі залишилося близько семи тисяч людей, не враховуючи місто Суми, — розповів в інтерв'ю нашим колегам із Кордон.Медіа заступник голови Сумської ОВА Володимир Бабич.

Благодійний фонд «Сумщина. Незламний форпост» добре знають як на Сумщині, так і за її межами. Небайдужі люди з перших днів війни об’єдналися, аби максимально допомогти і тим, хто опинився в біді, і військовим, які нас захищають і потребують нашої підтримки.

Волонтер благодійного фонду «Сумщина незламний форпост», провідний спеціаліст Агенції промоції «Суми» Ольга Вовк розповіла про червневі заходи для дітей Сумщини, що відбулися в Сумах та Білій Церкві, та про своїх колег-волонтерів із благодійного фонду «Українська освітня фундація» - людей із великими серцями, які не лише рятують малечу від війни, а й допомагають українській армії та цивільним жителям.

Звертатися за допомогою — теж не слабкість. Це крок до внутрішньої опори. Піклуватися про свій стан — так само важливо, як і подбати про їжу, воду чи безпеку.

Українців, які покидають батьківщину через війну, стає дедалі більше. Кількість наших громадян, які виїхали від початку повномасштабного вторгення, уже перевищила 6,9 мільйона. Лише з початку 2025 поїхали близько 100 тисяч, ще стільки ж покинуть Україну до кінця року.

На території Ворожбянської громади тривають активні заходи, спрямовані на інформування населення щодо обов’язкової евакуації до більш безпечних регіонів. Поліцейські офіцери громади, які щоденно працюють безпосередньо з людьми, проводять роз’яснювальні бесіди, допомагають у зборі речей та координують виїзд громадян.

У прикордонному Білопіллі нині – дві тисячі мешканців, а до повномасштабної війни було 16 тисяч. Пані Наталія розповідає, що білопільці, залишаючи рідне місто через російські атаки, здебільшого далеко не виїжджають. А за нагоди намагаються повертатися додому, щоби взяти речі, попрацювати на городі.

Територія Ворожбянської громади розташована за сім кілометрів від кордону і сьогодні потерпає від постійних ворожих обстрілів. росіяни руйнують критичну інфраструктуру, оселі місцевих жителів, вбивають людей... У такий важкий час громада не залишається без підтримки благодійників.

Наша розмова з керівником ГО «Плурітон» Віталієм відбулася в суботу, 10 травня, коли до транзитного центру прийняття евакуйованих одна за одною під’їжджали машини з жителями Білопільської та Ворожбянської громад.

З початку війни залишилися лише найстійкіші підприємці — ті, хто вже знає, як ховатись від вибухів і як ремонтувати свої оселі після ударів. І все одно вони залишаються. Бо де б ми без них купували найнеобхідніше?

За дві години, які я особисто, як журналіст, провела в евакуаційному хабі на вулиці Ковпака в Сумах (більшість людей знає, про що йдеться), часто стримувала сльози і намагалася абстрагуватись від того, що я — частково журналістка, частково евакуйована мешканка з зони бойових дій.

Нещодавно поліцейські «Білого янголу» вивезли жінок із прифронтової Білопільської громади — 86-річну Ніну Петрівну та її знайому 67-річну Валентину.